Людми‌ла Миха‌йлівна Стари‌цька, у шлюбі Старицька-Черняхі‌вська (нар. 29 серпня 1868 — 1941) — українська письменниця (поетеса, драматургиня, прозаїкиня, перекладачка, мемуаристка), громадська діячка українського жіночого руху. Жертва сталінського терору. Спершу хочу відзначити, прочитавши біографію письменниці, якою неймовірною людиною була Людмила Михайлівна і як шкода, що я не познайомилась з її творчістю раніше. ✨ Перша повість "Діамантовий перстень" основою якої є оповідки дідуся, колишнього ротмістра, Віталія Романовича Лисенка (так так, батька того самого Миколи Лисенка). Дідусь розповідає Людмилі ніби-то біографічну історію часів польського повстання 1830–1831 років. Який напружений та захопливий твір! Я давно так не зачитувалась, але з іншого боку не хотіла, щоб історія завершувалась. ✨ Дуже сподобалась мені також “Жива могила (українська легенда)” — про столітнє ворогування спадкоємців двох сімей; юнак та дівчина з цих сімей закохались та мріяли побратись. А закінчення історії якесь магічне, наштовхує на роздуми про кохання, цінності та вірність. ✨ “Мрія” — це мій фаворит, я чомусь в головній героїні побачила Лесю Українку (а Людмила Михайлівна з юнацьких років дружила з Лесею, тому можливо й створила цей образ з подруги). Повість досить феміністична, про силу жінки, про відданість, боротьбу за правду. ✨ “Каїн та Авель” — це просто скло. Дуже перегукується з теперішніми подіями. Я ледь не заплакала, дуже боліло. (Наскільки я зрозуміла цю історію та знайшла інформацію, то це про 16 вояків, які загинули у 1917 році під час сутичок з російськими військами і були поховані на Замковій Горі в Києві). Криласті хмари задумано дивились на землю. Вони це знали, вони це бачили не раз. Вони були одвічні… Єднали небо з землею. Коли їм тяжко ставало в холодній високости – падали теплими слізьми на землю, проймали її всю; коли їм душно ставало в темній долині, здіймалися в небо легкою парою, долі від горя людського, далі від землі. Вони те бачили не раз. Цікаво було ознайомитись з теплими спогадами авторки про Лесю Українку і дитячими спогади про своїх сміливих батьків та їхню громадську діяльність. Однозначно рекомендую книгу та буду продовжувати читати серію “Рядки з тіні”. ✨

Завдяки перекладу цієї невеличкої книги, маємо змогу більше дізнатися про авторку і її погляд на власну творчість. До речі якщо не помиляюся, в серії "записки до молоді" вийшло чотири книг. Це короткі есе, від одного абзацу до двох сторінок. Завдяки розумам, цим міркуванням про літературні прагнення, читач багато дізнається про творчий життєвий шлях авторки. Частина змісту, це автобіографічні включення. Тому ця книга таке собі поєднання автобіографії і розмірковувань про власне життя, котре повністю зав'язане на письменницькій діяльності. Особисто мені подобається така манера викладу інформації, особистої так би мовити філософії у вигляду декількох абзаців. Книгу можна прочитати за короткий вечір, але як дізнатись про письменницю вийде дуже наповнено. Хоч і "сюжет" книги і описує як людина працювала письменницею, все ж таки не можу сказати що це якийсь помічник для новачків в цьому руслі. Це все таки про саму людину і її історію. В кінці також додається огляд від іншого автора на цю розповідь.

"Речення не створюється. Речення народжується"... Маленька книжка повна великого натхнення та мотивації, вона стимулює на роздуми. По суті це великий записник у якому авторка викладає свої думки та погляди на письменство, спогади про свою творчу діяльність та життя загалом, про важливість доброзичливої критики та м'якого ставлення до власних помилок. Для авторки письмо - це шлях самостановлення, яке зникає, коли дописано останнє речення, це ніби зазирання в потойбіччя із якого має народитися слово-речення-текст; письмо це герметична замкненість і софістика. Кларісе Ліспектор дає ненав'язливі поради, ділиться досвідом просто викладаючи його на папір і дає змогу читачу самому вирішити, що для нього важливе, а що - ні, що читач може використати в своїй творчій діяльності, а що пропустить. Ця книга зустріне втомленого творця слів в скаже: "Все добре! Я розумію. Ти не один такий!" Очевидно, що книга орієнтована на авторів: але не лише книг, а й будь-якого друкованого слова, будь-то журналістика чи навіть копірайтер.