Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки. Як формуються шкідливі звички та як їх подолати

Мабуть, це одна з книг на світовому ринку психологічної літератури, яка буде доречна та актуальна всім.
Справа у тому, що деякі речі, які ми вважаємо простими хобі або простим заповненням часу - це насправді наші шалені звички. Які патологічно на нас впивають.
"Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки. Як формуються шкідливі звички та як їх подолати" - це короткий огляд всіх можливих звичок. Також це методики позбавлення від звичок, що тягнуть людську особистість в глиб. Тут дають дуже лаконічний та вдалий опис того, як формуються звички. Яка різниця у психології позитивної звички та негативної.
Мені сподобалась теорія 21-го дня. Якщо коротко - то всі наші звички формуються за 21 день. І якщо хочете остаточно кинути палити - протримайтесь 21 день. Найприємніше, що автор описала, як саме перетерпіти цю вічність (21 день) без звички. В моєму випадку - без телефону. А точніше - без перебування в гаджеті 20 годин на добу. З високо піднятою головою можу сказати - звичку сидіти цілий день в телефоні переробила на сидіння в онлайні 30-40 хвилин в день.
Відтак - раджу цю книгу!

Хоча книги цього видавництва я люблю і поважаю, та все ж даний твір не справив на мене враження.
Про що ж книга? Лікар-філософ розповідає нам про те, яка частина мозку відповідає за формування звичок, про сам процес звикання та обіцяє відкрити секрет швидкого вилікування від пагубних звичок. І ключове слово тут - обіцяє, бо логічної відповіді так і не отримуємо. Все, що я винесла із цієї книги, так це те, що потрібно займатися медитацією. Це єдиний спосіб і єдиний рецепт вдалого позбавлення шкідливих звичок. Окрім того, медитація допоможе зосереджуватися. Тримати себе в тонусі та на позитиві і бла-бла-бла. Присутні також декілька історій із особистого життя автора, його каяття у власних шкідливих залежностях та все знову ж зводиться до єдиного висновку: вам допоможе медитація і лише медитація, а ще Будда із своєю філософією та знову ж таки медитація... Хочете пораду? Якщо ж виникає бажання поритися в голові та дізнатися що, де і звідки, почитайте краще "Емоційний інтелект" Деніеля Гоулмана. Це супер пізнавальна книга без води та непотрібної філософії.

Брюер - невролог, психиатр в Массачусетском технологическом институте и вспомогательный факультет в Йельском университете. Я прочитала «Привычки счастливого мозга» Лоретты Грациано Бройнинг, доктора философии, одновременно с этой книгой, и работа Бреунинга наиболее полезна. Но книга Брюера подтолкнула меня к исследованию нескольких разных путей и немного открыла мой разум. Многие обзоры были сосредоточены на его снисходительном тоне и на том, что он, кажется, говорит больше о башне из слоновой кости. Он кажется довольно снисходительным к наркоманам, которые обращаются к нему за помощью, и в то же время признает свою собственную зависимость. Он также идет по некоторым кроличьим тропам или открывает тему, которую он не исследует полностью; эти привычки отвлекают от книги, но, возможно, виноват редактор.

Брюэр является пропагандистом медитации осознанности как способа избавления от вредных привычек и борьбы с личностными расстройствами, депрессией, усилением эмпатии и многим другим. Внимательность - это способ справиться с скачками некоторых нейрохимикатов, таких как кортизол, которые вызывают дистресс. Он провел лабораторные тесты на специализированных машинах FMRI, чтобы посмотреть на паттерны мозга во время упражнений на осознанность. Опытные медитаторы показывают отличные результаты, чем новички.

Мені дуже сподобалася ця книга. Однак, назва книги і її зміст трохи суперечать. Я очікував практичних порад про те, як подолати залежність. Мені дуже сподобалася перша половина, коли Брювер пояснює різні типи наркоманії. Він також представляє численні дослідження, проведені ним та іншими людьми про те, як працюють звикання, що відбувається в головному мозку наркомана і як ці і подібні процеси відбуваються в нашій голові в інших ситуаціях, але ми не називаємо це наркоманією. Було дуже цікаво прочитати про його дослідження про наслідки медитації. Є також багато цифр, які ілюструють його пояснення. У другій половині книги фокус перейшов від досліджень і теоретичного фону до свого особистого досвіду з медіацією і концентрацією уваги. Ця частина книги більш схожа на автобіографію автора. Мені також було важко побачити зв'язок між його особистим досвідом і тим, чому він думав, що навчання уважності вилікує залежності. Стиль автора був легкий та доступний. Книга містить багато корисної інформації про буддизм. Я також не знав багато про буддизм, тому читавши книгу, також дізнався деякі нові речі про цю релігію. У підсумку досить якісне видання, тому рекомендую!

Загалом у мене суперечливі враження від цієї книги. З одного боку, думка про те, що в основі практично всіх поганих звичок від куріння до замріяності і токсичних стосунків лежить концентрація на любому собі, здалася досить точною. Звісно, в центром кожної залежності є викид дози дофаміну в мозок (або його відсутність), тобто власні переживання-відчуття. Хочеться курнути - вашому Я погано, хочеться постити селфі зі свого весілля - щоб отримати схвалення знову ж таки ненаситного Я, кинула дівчина (чи хлопець) - погано ВАМ, ви ж не переживаєте за неї (чи за нього), ви в основному страждаєте, бо не можете отримати своєї дози дофаміну від "кохання". Все правильно. Але форма подачі цього матеріалу, як на мене, досить кумедна. "Наше суспільство зациклене на собі. Це погано, - скрушно пише автор. - От Я, наприклад. Я не такий". І тут починаються розповіді про дитинство автора, його зацікавлення медитаціями, його невдалі заручини, його пристрасть до велосипедів, його стосунки з колегами, навіть зображення фМРТ його мозку під час медитації додається. Чим це краще селфі, їй-Богу, не збагну? Окреме слово про переклад і редактуру. "Фактори" замість "чинники", в свою чергу замість "своєю чергою", "їх" - у значенні "їхні" - це те, що кидалося в очі і дратувало на кожній сторінці, якщо придивитися ближче, то, думаю, знайдеться й інше. А виноски з енциклопедичною інформацією про всіх науковців, на яких посилається автор? Так і хочеться вигукнути: "Народ, мене не забанили в ґуґлі!!! Це навіть не перший нонфікшн з теми, який я читаю!!!" Але то таке. Загалом, якщо ви схильні до залежностей (гм, а до них схильні ми всі, починаючи від слимаків), то книгу все-таки краще прочитати, ніж не читати. Бо, по-перше, ви чітко зрозумієте, що це залежності і почнете поводитися з ними відповідно, а по-друге, для боротьби вам знадобиться як мінімум критичний погляд на своє ненажерлеве я, а це для нашого суспільства несамовитого споживацтва дуже навіть непогано, енергію, там, зекономимо, якогось барахла не докупимо і не викинемо відповідно.