Перше, що кидається в очі в цій книжці, – це те, що віршована казка подана у прозовій формі. Я спочатку не зрозуміла, чому в тексті-прозі відчуваються співзвучні слова, а вже після читання 1-2 абзаців зрозуміла, що то вірші, подані суцільним текстом, як проза. І до речі, вірші гарні. Думаю, справа у вартості книговидання (вірші займають більше місця і, відповідно, потребують більше сторінок у книжці, а це підвищує її вартість) – інше пояснення не знайшла. До книжки входить 8 творів про маленьке зайченятко, яке жило в лісі, потрапляло в різні халепи, але достойно виходило з них, зокрема: «Казочка про Зайчикові знахідку» (про те, як Зайчик знайшов мішечок із незнайомим насінням і посадив його в саду), «Порятунок» (про те, як Зайчик рятував Їжачка), «Сонячний гість» (про те, як Зайчик допоміг сонячному зайчикові), «Зайчик у місті» (про те, як Зайчик пішов до міста, аби знайти гарного лікаря для хворого Вовченятка), «Капустяні пригоди» (про те, як зайчик вирощував нові сорти капусти), «Нападник Зайчик» (про те, як Зайчик дивився і грав у футбол, причому всі гравці казкової футбольної команди списані з реальних українських футболістів), «Коли тато був маленький» (про те, як Зайчик виріс і розповідав дітям про свої пригоди), «Колискова для Зайчика» (моя доня, сонно зітхаючи, сказала: «Не треба мені читати колискову, я не буду спати!»). Книжка спокійна і мрійлива, і зайчик дуже гарненький. Історії про зайчикові пригоди доповнюються кумедними малюнками.