З творчістю Катерини Бабкіної я знайома відносно недавно. Але це відкриття приголомшило мене. Прочитавши одну з її поезій в просторах інтернету, я отримала відчуття дежавю.... Так, наче авторка - провидиця і відчуває мої думки і настрої... Поезія Катерини мені стала настільки близькою, що я накупила кілька її книг і ношу їх в сумочці. Тобто от - купила збірку і читаю її за першої-ліпшої нагоди.... На перерві, або у "вікні" (я - вчителька)... Або коли їду до міста у справах - не оминаю нагоди забігти кудись на філіжанку кави.... і та кава смакує краще, якщо доповнюю її Катерининими віршами... Мабуть, кожен може знайти щось своє у віршах... не обов'язково, щоб погляди збігалися. Тому не дивуйтеся, будь ласка, якщо ви не поділяєте моєї думки про один Катин вірш. Це - "Кіт у чоботях". Не знаю, як іншим, та особисто мені цей вірш припав до серця як найкращий (не побоюся цього слова) український патріотичний вірш.... Такий-от незвичний підхід... І я ризикнула навіть вивчати цю поезію в школі (на уроці позакласного читання). Якщо врахувати, що там вжито одне нецензурне слово... то з мого боку це було хуліганство. Але діти вірш зрозуміли, і це - головне. Перечитувати Катю Бабкіну хочеться ще і ще...

Я не велика поціновувачка поезії, тому збірка "Заговорено на любов" стала для мене справжнім експериментом. І експериментом вдалим, бо я не лише читала, а ще й цитувала коханому. Однак більшість віршів хочеться залишити тільки собі. Читати на самоті, сидячи на підвіконні і слухаючи симфонію міста. Ця поезія дуже інтимна і просякнута такими щирими почуттями, що й собі хочеться вдягти "теплу куртку на чорний шовк" і пірнути в ранкові густі тумани. "Заговорено на любов" - справжній календар емоцій, адже почуття так тісно переплетені з природою! Магія починається з весною, коли в одну ніч раптом зацвітаю усе: будинки, паркомати, асфальт, старі авта. Літо довго. Літо безкінечне. Літо обдаровує стиглими вишнями, абрикосами, грушами. Літо - біля моря, що теплими хвилями змиває спогади думки про когось, хто був з тобою раніше. І все так легко і невимушено... А потім починаються светри на вечір, обігріви на літніх терасах і починається осінь, що просить крові, як літо просить вологи. Зима ж, як справжня любов, починається із спільного теплого дихання зранку. Особливо приємно, що Катерина Бабкіна не жертвує заради хорошої рими сенсом. Саме тому її віршам віриш, як самій собі.

Чи спадало Вам на думку коли-небудь, що ,,літо кругле, ніби горіх, не віддасть завчасно таємниць своїх, - ніхто його не розколе... " чи ,,ніхто насправді нічого не обирає.Все, що має - стається, все буде правильно, значить..."? Отаке цікаве порівняння, прочитавши яке раз, довго ,,смакуватимеш", найбільше сподобалося мені. А ще мене вразила легкість сприйняття, душевність і поряд з тим неймовірна глибина збірки. Здавалося б, мова йде про такі очевидні речі, що завжди хвилювали людей, але як описано, який підбір порівнянь, яка, не побоюся цього слова, досконалість речень! Читаючи таку поезію, я ніби сама перевтілювалася в кожен образ, переживала кожну історію! Скільки ж то вкладено поетичного таланту, аби було відчуття просто океану вражень, вартого цілого великого роману! Якщо Ви досі не знайомі із творчістю Катерини Бабкіної, ця маленька книжечка стане першим кроком, щоб з нею подружитися! Окрім віршів, письменниця ще й пише прозу і сценарії до фільмів Її твори - досить популярні закордоном і перекладені на майже (або й вже) десяток мов. ,,Заговорено на любов"... Вже сама назва збірки притягує взяти її до рук. Тверда, гарно-смачно обрамлена палітурка, коралові форзаци, зручний формат. Ілюстраціями займалася Наталія Гаврилюк. Таку невелику книжку можна взяти усюди з собою. Однак особливо затишно її читати на природі, власне, тепер, влітку. Цьому неабияк сприяє приглушено-білий папір сторінок і комфортна величина шрифту. Поезії написано довгими рядками, переважно п'ятивіршем. Кожен вірш раджу читати повільно, вдумливо, отримуючи як літературну, так і естетичну насолоду від чергування рядків, абзаців, окремих слів. Видання зберегло авторську редакцію. Без одруківок. Надзвичайно тепла, направду літня поезія, і така щира-щира! Бо ,,літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно. Абрикосів буде дедалі більше, і дика м'ята проростатиме крізь асфальт... Літо безкінечне. Поглянь лише на яблука і груші... Літо добре..." Читаючи ,,море уночі приносить скельця, рожеві мушлі, ніби залишає привіти і натяки нам з тобою" чи ,,скоро сутінки вийдуть з моря, пізні купальщики, і розсядуться - на піску, на плитах, підуть в кімнати, будуть плакати, дихати, вечеряти, засинати", уява змальовує буквально фізичну присутність на березі моря, здавалося б, лише нахилитись і підняти мушлю чи кольорове скельце... Однак на сторінках знайдеться місце і холоду зими, і холоду розлуки, який огортає усе єство, проникаючи у кожну клітину тіла:,,Перестигла, повсюдна, безжальна пізня зима, ніби сива вовчиця, крутиться, трусить на місто сніг. Якщо в домі є місце для двох, але двох нема - значить, білим його накриє перше за всіх..." Кажуть, найкращим ліком на все є час. Але ,,все, що з тобою колись було, всі, що колись були, будуть боліти, як бите скло, ніби зблиски з імли будуть сіяти тобі вони - всіх їх побач, прийми..." Лейтмотивом збірки є переживання, спричинені війною, яка відчутно чи непомітно триває... Бо десь там ,,у дівчинки... в снах у неї щоночі закінчується війна, і коли стихає пострілів зла луна, всі до одного живі повертаються звідти..."Не можна не перейнятися й такими рядками: ,,Тішся...із того, що літаки в небі над головою - усі на море, а не готові до бою повітряного... Радій, що вичитуєш зранку, коли ввімкнуть воду гарячу, а не досліджуєш списки вбитих..." ...Заговорено на любов землю, де зараз тривають бої... Але й ,,заговорено на життя, і життя, на подив, цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння... "І лунають, як молитва, слова просто з глибини серця: ,,Тут заговорено на любов, на любов - почуй, не на вогонь і порох, тут заговорено же - смерте, не руш, не дай спинити це говоріння"!!! Цільовою аудиторією, безперечно, є молодь. Поетична мова - дуже багата на епітети, метафори та філософські роздуми, що припаде до душі і більш зрілим поколінням. Серед цих поезій кожен віднайде свою, яка якнайповніше відображає усе, що болить чи вселяє надію, усе, що на серці і іноді так важко передати словами. А якщо таки віднайдуться потрібні слова, їх можна занотувати наприкінці книжечки на чистих сторінках ,,Для висновків і думок".