За спиною
Бумажная книга | Код товара 924590
Yakaboo 4.2/5
Автор
Гаська Шиян
Издательство
Фабула
Серия книг
Сучасна проза України
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм

Все о книге За спиною

27-річна Марта із покоління солом’яних сиріт — понуре дитинство у маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру ейчара в айті-галузі. Марта щиро насолоджується комфортом та добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин.

Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію. Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою. Їй здається, що це дуже хибний спосіб довести свою маскулінність, і це відчуття загострюється із наростанням сексуальної фрустрації.

Гострий внутрішній конфлікт, який намагається подолати головна героїня, спровокований переоцінкою цінностей і тілесністю, яку не завжди вдається приборкати. Як вона долає депресію? Які рішення приймає? І головне: куди її приводить намагання втечі?

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Гаська Шиян
Издательство
Фабула
Серия книг
Сучасна проза України
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Рецензии
  •  
    Не кожна жінка героя прагне бути героїнею 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я принципово не читаю книг про поточний конфлікт на Сході України через емоційне напруження і близькість ситуації в часі. Та дізнавшись про Літературну премію Євросоюзу, якою нагороджено "За спиною" Гаськи Шиян, вирішила спробувати. Якщо коротко, не пошкодувала. Але враження суперечливі.
    "За спиною" - це той світ, який залишає чоловік, вирушаючи на війну. Це страви від Джеймі Олівера, відпочинок в Тайланді чи Карпатах, веселі вечірки, кіно і... секс.
    Сам роман є монологом дівчини, яка не бажає миритися з вибором свого хлопця, що пішов у армію. Вона намагається вести життя, гідне почесного звання "жінки героя", та вся її внутрішня сутність противиться. Головна героїня Марта пробує сховатися за алкоголем, зустрічами з безтурботними друзями, подорожами і новими сексуальними пригодами.
    Відзначу, що про статеві відносини в романі написано багато й зі смаком. Письменниця не соромиться теми жіночої сексуальності й потягу та детально описує різноманіття їх проявів на сторінках своєї книги. Спершу це дещо шокує, та згодом починаєш сприймати ті сцени як певний бекграунд, що додає пікантних штрихів до образу головної героїні.
    У романі немає війни, але вона червоною ниткою проходить через книгу в образах жінок-волонтерок, історіях про чоловіків, які повернулися звідти, родинах переселенців... Та мирне життя і право не воювати є головним для Марти, що прагне просто жити зі своїм бойфрендом. Прочитати "За спиною" варто хоча б заради того, аби поглянути на війну й роль жінки вдома з іншого боку.
  •  
    Книга, яка рве на частини
    Так, як, сучасна війна має для мене велике значення, намагаюся прочитати побільше літератури, які описують її. Художніх книжок про цю війну, не так багато, тому ця книжечка одразу була занесена в список "маст рід". Звичайно ж, той факт, що книга отримала літературну премію ЄС, ще більше підбурив бажання прочитати її.
    Але, як тільки я почала читати, зрозуміла, що очікувала зовсім іншого.
    Головна героїня Марта, не зовсім розуміє рішення коханого, йти в армію. Її дратує надмірний патріотизм і релігійність її міста. Волонтерська діяльність, а також зустрічі з співробітницями-волонтерками це теж не те, що може її захопити. Їй хочеться розваг, подорожей, і щоб коханий був поруч, а не далеко в учбовій частині.
    Декілька разів відкладала книгу, можливо через те, що написана вона в основному монологом і дуже маленькою кількістю діалогів. Але, скоріш за все, я просто не сприймала головну героїню. Вона абсолютна протилежність мене, її вчинки і думки, викликають обурення, що і сприяло тому, що книжка постійно відкладувалась. Але, зібравшись, я все ж дочитала її, тому що, не можна заперечувати той факт, що існують люди, які думають інакше, і які сприймають цю війну, цю країну, та й увесь світ, зовсім інакше, не так як ти.
    Кінцівка вразила. Вона не змінила загального враження про книгу, але дійсно зачепила.
    Не впевнена, що читатиму цю книгу ще раз, але для розуміння іншої точки зору, вона дуже навіть хороша.
    Тут майже немає про війну, і хлопець головної героїні з'являється мигцем. Натомість, тут багато роздумів, спогадів, мрій, сексу і способів втекти від реальності
Купить - За спиною
За спиною
130 грн
Есть в наличии
 

Рецензии За спиною

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Не кожна жінка героя прагне бути героїнею 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я принципово не читаю книг про поточний конфлікт на Сході України через емоційне напруження і близькість ситуації в часі. Та дізнавшись про Літературну премію Євросоюзу, якою нагороджено "За спиною" Гаськи Шиян, вирішила спробувати. Якщо коротко, не пошкодувала. Але враження суперечливі.
    "За спиною" - це той світ, який залишає чоловік, вирушаючи на війну. Це страви від Джеймі Олівера, відпочинок в Тайланді чи Карпатах, веселі вечірки, кіно і... секс.
    Сам роман є монологом дівчини, яка не бажає миритися з вибором свого хлопця, що пішов у армію. Вона намагається вести життя, гідне почесного звання "жінки героя", та вся її внутрішня сутність противиться. Головна героїня Марта пробує сховатися за алкоголем, зустрічами з безтурботними друзями, подорожами і новими сексуальними пригодами.
    Відзначу, що про статеві відносини в романі написано багато й зі смаком. Письменниця не соромиться теми жіночої сексуальності й потягу та детально описує різноманіття їх проявів на сторінках своєї книги. Спершу це дещо шокує, та згодом починаєш сприймати ті сцени як певний бекграунд, що додає пікантних штрихів до образу головної героїні.
    У романі немає війни, але вона червоною ниткою проходить через книгу в образах жінок-волонтерок, історіях про чоловіків, які повернулися звідти, родинах переселенців... Та мирне життя і право не воювати є головним для Марти, що прагне просто жити зі своїм бойфрендом. Прочитати "За спиною" варто хоча б заради того, аби поглянути на війну й роль жінки вдома з іншого боку.
  •  
    Книга, яка рве на частини
    Так, як, сучасна війна має для мене велике значення, намагаюся прочитати побільше літератури, які описують її. Художніх книжок про цю війну, не так багато, тому ця книжечка одразу була занесена в список "маст рід". Звичайно ж, той факт, що книга отримала літературну премію ЄС, ще більше підбурив бажання прочитати її.
    Але, як тільки я почала читати, зрозуміла, що очікувала зовсім іншого.
    Головна героїня Марта, не зовсім розуміє рішення коханого, йти в армію. Її дратує надмірний патріотизм і релігійність її міста. Волонтерська діяльність, а також зустрічі з співробітницями-волонтерками це теж не те, що може її захопити. Їй хочеться розваг, подорожей, і щоб коханий був поруч, а не далеко в учбовій частині.
    Декілька разів відкладала книгу, можливо через те, що написана вона в основному монологом і дуже маленькою кількістю діалогів. Але, скоріш за все, я просто не сприймала головну героїню. Вона абсолютна протилежність мене, її вчинки і думки, викликають обурення, що і сприяло тому, що книжка постійно відкладувалась. Але, зібравшись, я все ж дочитала її, тому що, не можна заперечувати той факт, що існують люди, які думають інакше, і які сприймають цю війну, цю країну, та й увесь світ, зовсім інакше, не так як ти.
    Кінцівка вразила. Вона не змінила загального враження про книгу, але дійсно зачепила.
    Не впевнена, що читатиму цю книгу ще раз, але для розуміння іншої точки зору, вона дуже навіть хороша.
    Тут майже немає про війну, і хлопець головної героїні з'являється мигцем. Натомість, тут багато роздумів, спогадів, мрій, сексу і способів втекти від реальності
  •  
    Роман з чарівною, але оманливою обкладинкою
    Добре, що наша вітчизняна література не просто миттєво реагує на соціально-політичні зрушення, а ще й не вдається до однобокого (переважно з позиції «ура-патріотичної» патетики) висвітлення дражливих і болісних тем.
    У романі немає місця для рожевої романтики трепетного та самозреченого очікування на повернення коханого з АТО, а навпаки дуже оголено, по-сміливому правдиво, подеколи нещадно-саркастично здерто іржавий наліт позірного патріотизму та псевдоемпатії нашого соціуму: «У світі, де люди буденно констатують зі стрічки новин: «О! В Лондоні теракт!», звіряють сейфт і чек і далі йдуть на п’ятничні веселощі – може, завтра занесуть квіти до посольства, коли виспляться». Що цікаво: зроблено це тендітними жіночими руками, вкотре доводячи, що жінки часто герметичніше, глибше та скрупульозніше підходять до осмислення світу та свого місця в ньому.
    Марта – це унікальний типаж у нашій літературі, до неї ж неможливо відчувати щось конкретне: засуджувати, співчувати, ненавидіти чи симпатизувати. І це така розкіш, подарована письменницею, адже позиція-оцінка силоміць не нав’язується, більше того її відсутність змушує тебе добряче заглибитися в мотивацію вчинків героїні, бо постать Марти настільки суперечлива й неоднозначна, що ти вже ніби-то й не проти відшукати якийсь натяк на авторське ставлення. На перший погляд, дівчина цілком реалізувала себе в житті: має високооплачувану роботу, коханого, може собі ні в чому не відмовляти, живе безтурботно, як і диктує сучасне «суспільство споживання». Весь роман намагаєшся дати відповідь на питання, чому цю дівчину так вибило з колії рішення Макса піти служити, якщо вона без жодного докору сумління може зрадити ці почуття, але врешті усвідомлюєш, що війна, яка заполонила собою всі аспекти буття (навіть у власній свідомості Марта оперує військовою лексикою, метафорами й порівняннями), врешті підступає настільки близько, що запускає свої пазурі в тіло коханого чоловіка, вириває його з твого простору, залишаючи тобі силоміць нав’язану роль (волонтерки, жінки-страдниці, вдови тощо). Війна позбавляє людину найціннішого – свободи вибору.
    Ця книга як мінне поле: вибух неминучий, і глибокий внутрішній, і суспільний резонанс у вигляді дискусій та критичних рецензій. І я частково розділяю думки критиків, які дорікають тим, що в сучасних умовах вкрай загрозливо піддавати ревізії святість національної ідеї, але й пані Гася, безумовно, має рацію, коли пише: «Будь-яка національна ідея принесла на індивідуальному рівні більше шкоди, ніж добра і лише збільшила на кладовищах кількість пам’ятників з висіченими на граніті портретами воїнів у повний зріст»; «...людські жертви на революціях і війнах завжди марні. В першу чергу, на індивідуальному рівні тих, хто міг ще побути тут і потішити своєю присутністю інших».
    Роман - багатюще джерело для аналізу тілесності як складової феміноцентричного письма, жонглювання суспільними та ментальними стереотипами, і про нього можна говорити довго-довго, у цьому ще одна цінність твору, бо, перегорнувши останню сторінку, не бездумно ставиш книгу на поличку, а відчуваєш, що тобі важко самотужки впоратися з усіма думками, що виникли під час прочитання, тому хочеться обговорити його зміст з іншими людьми, порівняти власне сприйняття.
  •  
    Є про що подумати
    Крізь першу третину книжки треба просто протиснутися, просунутися, мов у щілину, так тяжко й гидко вона заходила своєю надмірною тілесністю, а ще життєвими рисами, які не прикрашають жодне суспільство. Інфантильність дорослої молодої жінки. Її боротьба за право лишатися у власному коконі. Але коли ти вже опанував і переборов у собі оте неприйняття, що окремими сторінками видавалося не літературою, а порнофільмом, починається зростання героїні, її реальні кроки, її переусвідомлення. Феномен зовні успішної фінансово незалежної сучасної молодої людини наштовхується на прогалини у навичках чи навіть бажанні спілкування, свого місця у світі і прийняття оточення. На тлі соціальних та урбаністичних картин постає зріз ставлення до АТО, до людей, що зробили життя там своїм щоденним вибором. Крізь мову і внутрішню сповідальність головної героїні авторка показує окремі картинки сучасної реальності: типові й впізнавані жіночі образи зі спортзалів, бюрократичні й досі неавтоматизовані авральні дні у податкових інспекціях, до прикладу. І на противагу їм – будні волонтерів і сім’ї переселенців.
    Є про що подумати, як і є, що відчути протягом читання.
  •  
    Інший погляд на війну
    Мені книжка сподобалась. І я розумію, чому так багато людей її хейтить. Бо вона розкриває погляд на війну з геть іншої точки зору людини, яка не розуміє навіщо все це. Бо подобається нам це чи ні, завжди будуть люди, які хочуть максимально відгородитись від цих подій, не мониторити новин, не цікавитись, як там: на фронті, в політиці, на карті, і, по можливості, взагалі забути про події на Сході.

    В книжці немає чітко встановлених і за замовчуванням прийнятих, як канон, високопатріотичих спітчів, де про війну та військових або добре, або ніяк. Вона без пафосу самопожертви, звеличення подвигу та обов’язковості патріотизму.

    За сюжетом хлопець головної героїні кидає забезпечене, розмірене життя і, ні з ким не порадившись, їде в АТО. А вона натомість намагається знайти відповідь на питання: “Навіщо?” і “Кому це взагалі потрібно?”.
    По суті, вся книжка - це безперервний потік свідомості головної героїні. Спочатку він нагадує напівістеричну, напівпришиблену каламуть, де головна героїня намагається усвідомити і вкласти в голові думку про те, що її коханий в АТО, періодично впадаючи в запої, депресивні відходняки та стани якоїсь сенсорної оглушеності. Тому перші 100 сторінок йшли важко, хотілось виринути з цього моторного потоку і ковтнути повітря. Далі було легше, чи то я прилаштувалась до ритму книжки, чи то в голові головної героїні почало розвиднюватись.

    Книжка неоднорідна, бо цікаві і тверезі думки про життя та суспільство часто перемежовуються з хронічним синдромом недолюбленості головної героїні у всіх можливих сенсах: як же я тут без нього і всіх принад сімейного життя, які йдуть комплектом, бідненька я, бідненька. А ще оцим “всі люди достойні поваги, але я все таки трішечки краща, за оту жіночку в жахливій сукні з торбою” головна героїня нагадала мені Дарину з “Музею покинутих секретів”.

    А ще тут багато про жінок, які лишаються самі, коли чоловік іде на фронт. І для них життя не робить знижок: вони повинні так само ходити на роботу, виховувати трьох дітей, готувати, прати, ходити в магазин, але вже самі. А у ті рідкісні хвилинки спокою підтримувати і бути надійним тилом для героїв. І можливо далеко на кожен цього вартий, бо на фронт йдуть не лише патріотичні герої і не всі такими звідти повертаються.

    Читати чи не читати книжку вирішувати вам. Вона однозначно зайде не всім, можливо вона навіть вас зачепить і ви кидатимете нею в стінку, можливо в думках головної героїні ви побачите себе, або ситуацію під іншим кутом. Але з рештою сенс літератури - не залишати байдужим, правда?
 
Характеристики За спиною
Автор
Гаська Шиян
Издательство
Фабула
Серия книг
Сучасна проза України
Язык
Украинский
Год издания
2019
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Minion
Тираж
2000
ISBN
978-617-09-5039-0
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература