Архип Данилюк, на жаль, вже покійний - легендарна та дуже світла постать. Добрий друг мого колеги-архітектора Володимира Накопала, котрий, в час головування у жовківському історико-архітектурному заповіднику, часто їздив з Данилюком у спільні експедиції - розшукували музейні хати. Данилюк тоді був директором добре знаного львівського скансенсу, "Шевченківського Гаю" - і за можливості, усю цінну українську народну архітектуру перевозив туди. Данилюк став автором багатьох праць, і на дарчому написі одної з них, присвяченої якраз-таки моєму другу В. Накопалу, він висловив побажання: "Нехай колись ми зробимо подібний огляд хат і по Жовківщині". На жаль, не судилося - книга-дослідження жовківських хат так і не вийшла, а дві - єдині - шевченківські хати (поч. 1800х рр), віднайдені Архипом Данилюком на Винниках (передмісті Жовкви) так і не були врятовані та перевезені до Гаю. Одна з них - вже пропала, будучи розібраною нетямущими власниками. Сам Данилюк пішов від нас теж передчасно - міг ще діяти і діяти на благо науки. Але залишились його праці - і вони тепер якісь особливо теплі і цінні. Хочеться зібрати їх всі. Так як їх автор - це чоловік, що дійсно щиро любив українську хату, ту, шевченківську, яку ми втратили і не вберегли - і нині можемо побачити уже хіба що на картинах. Але ж саме та хата - символ українства! Тому бережімо те, що ще в нас залишилось, і читаймо праці таких ентузіастів, як Данилюк: розуміння цінності культури (як найвищого продукту діяльності людини), зокрема і культурної спадщини - це і є найбільший патріотизм.