Моїй онуці 8 років. Вона дуже боіться війни. Кожного вечора вона питає: "Бабусю, коли прилетить ракета, краще загинуть усім разом? Щоб не боляче, не страшно, щоб мить - і усе закінчено!". А ми з Одеси, у нас відносно спокійно. Ей 8 лет, она закончила второй класс. В отличие от меня, замечательно говорит и пишет рідною мовою. Книга прочитана много раз. Она смеялась и замирала от страха, переживала каждое приключение мальчишек. Проговорила вслух то, что чувствовала сама, представляя себя рядом с ними. Задала тысячу вопросов и получила тысячу ответов на свои страхи. Она так увлеклась их счастливыми (синяки, шишки не в счет) пригодами, что не сразу поняла, что чуда не произошло - бабушка, здесь пропущена страничка, Вовчик же ушел, он же не ждал Владика?!? Плакала она? - Да. С детьми нужно говорить об осторожности, благоразумии, безопасности и потерях. Но как и когда? Дети то слишком малы, то вдруг уже не слышат нас, взрослых. Прочитайте эту книгу. Написана ярко, доступно и понятно, смешно, с иронией, с детским взглядом на войну. Берегите себя, своих детей, нашу Украину! Как говорит Соня: "Війна закінчиться - все буде добре!".

Книга зачіпає дуже важливі теми, як-от дружба, сім'я, вчинки та їх наслідки, війна та смерть. Вона викликала в мені просто бурю емоцій, я не могла стримати ні посмішки, ні сліз. Ситуації, що в ній описуються ― життєві, емоційні та дуже щирі. А події, що трапляються з головними героями, точно відгукнуться в вашому серці. Я навіть позаздрила пригодам хлопців, оскільки в мене, як у дівчини, таких пригод з присмаком хуліганства та розбишацтва не було й близько. Складається книга з двох оповідань, котрі розповідають про справжню й щиру хлопчачу дружбу на фоні війни, котра слугує контрастом, що відтіняє та підсилює переживання головних героїв Владика та Санька. Ці хлопці мають різні долі, але є те, що їх пов'язує ― війна та переїзд. Книга описує їхні почуття та емоції, їхні відчуття подій, що відбуваються навколо та їхню дружбу, котра буває тільки в дитинстві. Ці оповідання вчать насолоджуватися моментами, цінувати дружбу та дорожити тим, що маєш. Тому, звісно, раджу книгу для прочитання дітям та їхнім батькам.

Знаете, когда я прочитала эту книгу, ничего кроме как "Классно!" и не могла сказать. Прочитайте, не пожалеете! А эта книга еще и с классными рисунками, их много - и это здорово. Сама книга - это история небольшого периода жизни мальчишек. Обычных (может она и биографическая даже?) . Только вот что-то мне кажется, что автор должен быть малоизвестный и начинающий, а тут - Юрий Никитинский. Да, в книге есть место для войны. Но оно не отпугнет читателя и не ошарашит страшными подробностями. Все как в жизни - ведь эта война была и нас в городе. Книге понравилась мне и моей дочке-подростку. Даже сыну-второкласснику немножко. Мальчишки просто жили и проводили свои дни, как и остальные. Искали приключения. И нашли. Один раз Вовка уже нашел снаряд и чудом все обошлось. А вот во второй раз - нет. Но друг уверен - Вовка просто оседлал ракету, так как всегда мечтал. (кстати, страшной сцены разрыва снаряда в книге нет). Книга прекрасно подойдет для библиотек. А вот для дома. Пожалуй необязательно. Ведь читать ее много раз не получится.