Анотація «Востаннє, коли я збрехала», Райлі Сейґер

У літньому таборі «Соловей» Емма колись ділила будиночок із трьома дівчатами — Вів’єн, Наталі та Елісон. Вони грали у «Дві правди й одну брехню», обмінювалися секретами й здавалися майже нерозлучними. Та однієї ночі Емма прокинулася й побачила, як подруги виходять у темряву. Більше їх ніхто не бачив.

Через п’ятнадцять років Емма повертається до табору вже як викладачка малювання. Вона досі не знає, що сталося тієї ночі, і не може позбутися спогадів, які переслідують її навіть у власних картинах. У «Солов’ї» все ніби залишилося на місці, але минуле швидко починає подавати знаки. Що ближче Емма підбирається до правди, то важче зрозуміти, де закінчуються дитячі спогади, й починається чиясь добре прихована брехня. Книга сподобається шанувальникам психологічних трилерів із задушливою атмосферою ізольованого місця, давніми таємницями й несподіваними поворотами, які змушують сумніватися в кожній версії подій.