Юрій Миколайович Косач (1908–1990) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, редактор і художник. Був небожем Лесі Українки та онуком Олени Пчілки. Половину свого життя прожив у США. Твори письменника видавали у Львові, Станіславі, Кракові, Парижі, Новому Ульмі, Мюнхені, Аугсбурзі, Регенсбурзі, Нью-Йорку та Києві. За неоднозначністю й загадковістю біографії та суперечливістю творчої і наукової спадщини Юрія Косача можна поставити в один ряд з такими його відомими сучасниками (і добрими знайомими), як Віктор Петров (Домонтович) та Ігор Костецький.

До видання ввійшов один із найкращих історичних романів Ю. М. Косача — «Володарка Понтиди» (1987). Тема цього роману-щоденника, що поєднав елементи авантюрно-пригодницького та історичного жанрів, стосується однієї з найзагадковіших сторінок європейської та російської історії ХVІІІ століття. У центрі оповіді — постать таємничої княжни Тараканової, жінки невідомого походження, яка видавала себе за доньку російської імператриці Єлизавети та її фаворита, українця, графа Олексія Розумовського. Образ відомої в усій Європі жінки-авантюристки цікавий насамперед тим, що в її особі автор представив, за його словами, першу українку-емігрантку.

У серії «Великий роман» також виходять друком твори Юрія Косача «Дюнкерк», «Рубікон Хмельницького», «День гніву», «Сузір’я Лебедя» та «Сонце в Чигирині».