Персонажі книжок, які не виходять із моєї голови, вони точно реальні, бо списані з життя. Хто це може бути? Звичайно котики-муркотики! Про них писав Е. Т. Гофман, Шарль Перро і Едгар По, а тепер за котів взялися сучасні британські письменниці Ерін Гантер. Вони (коти звісно), неймовірно розумні, ввічливі, бо добре виховані та надзвичайно гарні. Настільки гарні, що очей не відвести, а такі співочі, як соловейко у березні! Точнісінько таким гарненьким та співочим котом виявився Мурр! Вразила "Життєва філософія кота Мурра", та й сам кіт вражаюче приголомшливий. Не треба тут шукати якийсь там заглиблений підтекст, це зайве, але починайте читати біографію і котячі погляди кота Мурра, написану їм самим і ви ще дужче полюбите цих пухнастих і самовпевнених тварин, які гуляють де їм заманеться й співають не тільки у березні про що самі схотять. Цитата від кота Мурра: Найперший обов'язок чесного біографа - бути відвертим і нізащо не жаліти себе самого. Тому щиро, поклавши лапу на серце, признаюся, що, незважаючи на невситимий запал, з яким я налягав на мистецтво й науки, все ж таки часто на думку мені раптом спадала прекрасна Кицькиць. У книгу увійшло казково чарівне оповідання, яке сподобається найменшим читачам, бо все ж таки роман про кота Мурра більш для доросліших, мені свого часу дуже сподобались пригоди володаря бліх, раджу і вам ознайомиться.