Трилогія Волинь- це найепічніший український роман, який я будь-коли читала. В ньому є все: людина, любов, страх, відчайдушність, ненависть, війна… Головним героєм тут виступає зовсім не людина, а земля. Земля, та яка обробляється простим селянином і дає силу жити в непростий час. Весь роман насичений епітетами про землю, всі події обертаються навколо неї. Земля- центр життя для родини Довбенків та їхніх односельчан. Навіть, коли зовсім поруч війна і вже чути близькі розриви снарядів, Матвій Довбенко не покидає своє господарство і закликає односельчан залишатися при своїй землі, бо тільки вона варта чогось на цьому світі. Він зрозумів, що за землю потрібно боротися, бо без землі селянин загине. Цьому він намагається навчити змалечку свого сина Володьку, проте той обирає інший шлях і прагне до науки, яка привела його до своєї власної істини: боротьби за Україну… Рекомендую трилогію тим, хто любить читати про життя і побут простих українців в дореволюційні часи початку ХХ століття, кого заворожують описи природи і перетікання пір року, що Улас Самчук робить неперевершено.