Не знаю, що вам сказать. Це якась історія, де автор дуже сильно перестарався і змішав все разом: філософію, Сальвадора Далі, штучний інтелект, вайби Чорного дзеркала, українських айтішників та польских поліцейських. І вийшло відверто хуйово. З плюсів — книга написана і відредагована дуже гарно та професійно. З мінусів — все інше. У підсумку маємо багато стражденних чоловіків, які прагнуть змінити світ і купу підступних чи тупих жінок, які хочуть все і одразу, роблять аборти у 12 років та не вміють насолоджуватися прекрасним. Історія починається з того, що український айтішник падає зі скелі у Польщі і от місцевий детектив вважає, що це не випадковість, а вбивство. Якщо розцінювати цю книгу як детектив, то детективна лінія тут відверто слабка. Якщо розцінювати цю книгу як філософський трактат, то виникає багато питань і відчуття вторинності. Є враження, що автор чисто хотів виїбнутися знаннями філософії. Я робила велику ставку на те, що сюжет якось переплітатиметься з роботами та життям Далі (люблю його творчість), але виглядало це просто як паразитування на відомій особистості та якийсь недофанфік на його біографію. Жіночі персонажі, їхні думки, описи та дії — це обнять і плакать. Можна десь підписати петицію про заборону чоловікам писати про велике кохання 12річок з дорослими дядями і аборти, які за цим йдуть? Є враження, що чоловікам ця книга могла б сподобатись. Мені — максимально ні. Здається, якщо я запишу на неї відгук, Віхола мені більше книжок на огляд не пришле