Анотація «Вівці цілі», Євгенія Кузнєцова

Яна повертається в рідне село на зимові свята вперше від початку повномасштабної війни. Вона планує швидко зібрати матеріал про місцеві обряди для дисертації та не затримуватися. Та замість спокійної роботи на неї чекає холодна хата, відключення світла і відчуття порожнечі, яке складно ігнорувати. Село виглядає знайомим, але водночас зовсім іншим. Однак знайомство з художником Максимом змінює її настрій.

Він запрошує дівчину до свого кола близьких, де люди намагаються триматися разом і пережити свята попри тривоги, обстріли й тривожні новини. Поступово Яна втягується в життя села, хоча й не планувала цього. Несподівано між нею і Максимом виникає близькість, що ускладнює її плани та змушує інакше дивитися на своє повернення. До від’їзду лишається все менше днів, тож їй доведеться вирішити, що для неї важливіше — поїхати, як задумувала, чи залишитися там, де можливий шанс на інакше життя. Книга сподобається тим, хто шукає сучасну українську прозу про життя під час війни, стосунки та пошук опори в простих речах.