Бачила по відгуках, що цей роман часто порівнювали з фільмами Гая Річі, тільки в сучасному Львові. Ну, щось справді в цьому є - текст вийшов дуже "кіношним". Але мені ця історія більше нагадала "Юпак" Сайгона - схожі вайби, тільки про молодих львівських чуваків. Ну, непогано написано - цікаві персонажі й прикольні діалоги. Давно хотілося почитати таку пригодницьку історію в більш сучасному знайомому сетигну, на відміну від інших текстів, де переважно про 90ті і 00ві.

«Вітер у голові» Олега Краюхіна для мене — це історія про молоду людину, яка живе ніби без чіткого напрямку. Головний герой багато думає, сумнівається, кидається між бажаннями, роботою, людьми, але не знаходить внутрішнього спокою. У сюжеті немає різких подій — більше повсякденного життя, розмов, внутрішніх монологів. Книга показує стан, коли в голові хаос і не розумієш, куди рухатись далі. Читати варто, якщо близькі теми розгубленості й пошуку себе. Ідея й настрій цікаві, є впізнавані моменти, але сюжету бракує чіткості й динаміки. Книга більше про стан, ніж про події, тому зайде не всім.