Павло Мовчан – це окрема поетична Америка, якій не достатньо одного Колумба, адже вона потребує щоденних відкриттів. Утім, є й Мовчан, якого ми знаємо менше. Це – Мовчан-перекладач.

Чи можливо зробити мовне переливання крові? Чи можливо націоналізувати вірш у своїй мові, не спотворивши рідне обличчя твору? Чи можливо сказати «майже те саме», донісши ментальну особливість першоджерела? На це намагається відповісти автор у своїх поетичних перекладах із азербайджанської, бенґалі, болгарської, вірменської, грузинської, естонської, казахської, латвійської, литовської, мансі, молдавської, російської, румунської, сербо-хорватської, таджицької, тамільської, татарської, туркменської, угорської, узбецької та чеської мов.