Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5
Бумажная книга | Код товара 688203
Yakaboo 4.7/5
Автор
Анджей Сапковский
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Відьмак
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Сергей Легеза
Количество страниц
384
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5

Переклад власних назв та імен героїв узгоджено з автором
Коментоване видання
Карта світу відьмака на форзаці

Поки світ магів оговтується після катастрофи на Танедді, а королівства людей та ельфів готуються розпочати нову війну, відьмак Ґеральт, ледве одужавши від ран у Брокілоні, вирушає на порятунок Цірі. Однак де її шукати, якщо Вежа Чайки зруйнована вщент, а у снах про названу дочку відьмак бачить зовсім не те, що переповідають про її долю? Мандруючи в компанії поета Любистка, напівдріади Мільви, нільфгардця Кагіра та п’ятсотлітнього вампіра Реґіса Ґеральт зрозуміє: він не може більше миритися з ріками крові, що проливаються навкруги. Люди і ельфи тепер лютіші за створінь, з якими його навчено битись. Пройти хрещення вогнем і врятувати тільки Цірі відьмаку вже не досить…

Характеристики
Автор
Анджей Сапковский
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Відьмак
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Сергей Легеза
Количество страниц
384
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Книга 5. Хрещення вогнем 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Відьмак. Хрещення вогнем" - п'ята книга із серії про відьмака Геральта польського письменника Анджея Сапковського.
    Захоплюючі пригоди продовжуються, інтерес до сюжету не пропадає ані на мить. Про Цірі автор пише значно менше в цій частині, аніж в попередній. Основний акцент робиться на відьмака та його нових друзів. Ледь одужавши та перемагаючи біль, він відправляється в сторону грізного Нільфгарда на пошуки зниклої Цірілли. Проте, цього разу рівієць подорожує у компанії, яка його підтримує та допомагає, але він не бажає наражати їх на небезпеку. Вони стають просто злагодженою, але дивною командою: наш добрий старий знайомий поет Любисток (за словами Геральта - віршомаз із лютнею і патякало); дуже вправна та вміла лучниця та провідниця Мільва (Марія Баррінг); майже п'ятсотлітній вампір на ім'я Еміель Регіс Рогеллек Терзіфф-Годфруа (який, до того ж, чудово знається в лікуванні та розбирається в різних травах, порошках та настоянках); нільфгардець Кагір Мавр Диффрин еп Келлах (який, правда, постійно твердить, що він не нільфгардець. Так, той самий, який врятував Цірі з палаючої Цінтри та наводив жах на неї, якого вона не вбила на Танедді); та сам Геральт. По дорозі їм трапляється чимало трупів, спалених сіл та маршируючих військ. Всюди панує повний безлад та розруха. Трапляються як вороже налаштовані, так і дружні персонажі. Чого тільки вартий Золтан Хівай та його гноми (ну і папуга на плечі Золтана, Фельдмаршал Дуда з його гострими вставками та словечками - це просто щось з чимось).
    Королівства повністю потонули у війні. Дійкстра плете свої шпигунські сіті, вивідує інформацію, чародійки хочуть створити таємне ложе. Тим часом Цірі розважається з бандою Щурів. Нільфгард наступає. Дізнаємось також куди зникла Йенеффер.
    Загалом, варто відзначити, що роман багатий на події: всюди інтриги, пригоди і політика. Ну і жахлива війна, справжнє її обличчя, яке тут дуже реалістично показано.
    Автор не перестає дивувати читача не тільки новими цікавими поворотами сюжету, але, по суті, і новою подачею розповіді (зокрема, оповідь старого Посвиста). Просто неймовірна книга, від якої неможливо відірватися. Цикл стає ще цікавішим.
    P.S. Не сподобався переклад цієї частини. На відміну від попередніх, присутні значно більше граматичних помилок, пропущені букви, неправильні закінчення. Також зустрічається три рази переклад Лютик, а не Любисток (що означає, що перекладено з російської, а не польської мови).
  •  
    Вогонь війни 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    П'ята частина циклу. Відьмак Ґеральт, який завжди звик подоружувати один, ну максимум в компанії Любистка, ледь одужавши опиняється в компанії аж з чотирьох людей, і не факт, що всі вони люди! До відьмака приєднуються лучниця Марія Баррінг, лицар Кагір, якого бачила в своїх кошмарах Цірі, та цирульник Еміель Регіс. Ґеральт як не пручається, але вони його не залишають, і допомагають натрапити на слід зниклої Цірі. Не залишають його і кошмари, які сняться йому про Цірі, і сняться вони не одному йому. Пригод на їхньому шляху вистачає, розпочинається нова війна. Ґеральт остаточно закидає відьмацький фах, і максимум його використовує на людях, кажучи при тому, що він більше не відьмак. А тим часом світ у вогні. Горять села, міста, горять цілі королівства, армія Нільфгарду наступає. І тут настає мить Йеннефер, про яку читач поступово починає забувати. Вона виривається з полону і також спішить на порятунок Ціріллі. В цій частині розповідь ведеться головне про компанію відьмака і інтриги, розруху, які ідуть в королівствах. Пошуки Цірі і далі будуть вестися, проте з яким результатом вже розкажуть нам наступні частини.

    В цій частині дуже вміло описані персонажі, і тут їх як ніколи багато, та ще і таких різних. В кожній своїй книзі Сапковський чимось дивує читача. Різноманітна стилістика написання, яку він застосовує в різних книжках робить цикл про Відьмак просто неймовірним. Але об'єм в них малий, хоча це виправиться в наступних частинах циклу. Приємного читання, далі буде ще цікавіше!


Купить - Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5
Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5
170 грн
Нет в наличии
 
Информация об авторе
Анджей Сапковский
Анджей Сапковский

Известнейший польский писатель и публицист, лауреат множества престижных литературных премий и постоянный участник ежегодного конгресса Европейского общества научной фантастики «Еврокон». Все книги Анджея Сапковского созданы в жанре фэнтези, а сам писатель считается одним из самых популярных и востребованных фантастов Европы. Но наибольшую известность автору принес цикл романов о ведьм...

Подробнее

Рецензии Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5

  •  
    Книга 5. Хрещення вогнем 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Відьмак. Хрещення вогнем" - п'ята книга із серії про відьмака Геральта польського письменника Анджея Сапковського.
    Захоплюючі пригоди продовжуються, інтерес до сюжету не пропадає ані на мить. Про Цірі автор пише значно менше в цій частині, аніж в попередній. Основний акцент робиться на відьмака та його нових друзів. Ледь одужавши та перемагаючи біль, він відправляється в сторону грізного Нільфгарда на пошуки зниклої Цірілли. Проте, цього разу рівієць подорожує у компанії, яка його підтримує та допомагає, але він не бажає наражати їх на небезпеку. Вони стають просто злагодженою, але дивною командою: наш добрий старий знайомий поет Любисток (за словами Геральта - віршомаз із лютнею і патякало); дуже вправна та вміла лучниця та провідниця Мільва (Марія Баррінг); майже п'ятсотлітній вампір на ім'я Еміель Регіс Рогеллек Терзіфф-Годфруа (який, до того ж, чудово знається в лікуванні та розбирається в різних травах, порошках та настоянках); нільфгардець Кагір Мавр Диффрин еп Келлах (який, правда, постійно твердить, що він не нільфгардець. Так, той самий, який врятував Цірі з палаючої Цінтри та наводив жах на неї, якого вона не вбила на Танедді); та сам Геральт. По дорозі їм трапляється чимало трупів, спалених сіл та маршируючих військ. Всюди панує повний безлад та розруха. Трапляються як вороже налаштовані, так і дружні персонажі. Чого тільки вартий Золтан Хівай та його гноми (ну і папуга на плечі Золтана, Фельдмаршал Дуда з його гострими вставками та словечками - це просто щось з чимось).
    Королівства повністю потонули у війні. Дійкстра плете свої шпигунські сіті, вивідує інформацію, чародійки хочуть створити таємне ложе. Тим часом Цірі розважається з бандою Щурів. Нільфгард наступає. Дізнаємось також куди зникла Йенеффер.
    Загалом, варто відзначити, що роман багатий на події: всюди інтриги, пригоди і політика. Ну і жахлива війна, справжнє її обличчя, яке тут дуже реалістично показано.
    Автор не перестає дивувати читача не тільки новими цікавими поворотами сюжету, але, по суті, і новою подачею розповіді (зокрема, оповідь старого Посвиста). Просто неймовірна книга, від якої неможливо відірватися. Цикл стає ще цікавішим.
    P.S. Не сподобався переклад цієї частини. На відміну від попередніх, присутні значно більше граматичних помилок, пропущені букви, неправильні закінчення. Також зустрічається три рази переклад Лютик, а не Любисток (що означає, що перекладено з російської, а не польської мови).
  •  
    Вогонь війни 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    П'ята частина циклу. Відьмак Ґеральт, який завжди звик подоружувати один, ну максимум в компанії Любистка, ледь одужавши опиняється в компанії аж з чотирьох людей, і не факт, що всі вони люди! До відьмака приєднуються лучниця Марія Баррінг, лицар Кагір, якого бачила в своїх кошмарах Цірі, та цирульник Еміель Регіс. Ґеральт як не пручається, але вони його не залишають, і допомагають натрапити на слід зниклої Цірі. Не залишають його і кошмари, які сняться йому про Цірі, і сняться вони не одному йому. Пригод на їхньому шляху вистачає, розпочинається нова війна. Ґеральт остаточно закидає відьмацький фах, і максимум його використовує на людях, кажучи при тому, що він більше не відьмак. А тим часом світ у вогні. Горять села, міста, горять цілі королівства, армія Нільфгарду наступає. І тут настає мить Йеннефер, про яку читач поступово починає забувати. Вона виривається з полону і також спішить на порятунок Ціріллі. В цій частині розповідь ведеться головне про компанію відьмака і інтриги, розруху, які ідуть в королівствах. Пошуки Цірі і далі будуть вестися, проте з яким результатом вже розкажуть нам наступні частини.

    В цій частині дуже вміло описані персонажі, і тут їх як ніколи багато, та ще і таких різних. В кожній своїй книзі Сапковський чимось дивує читача. Різноманітна стилістика написання, яку він застосовує в різних книжках робить цикл про Відьмак просто неймовірним. Але об'єм в них малий, хоча це виправиться в наступних частинах циклу. Приємного читання, далі буде ще цікавіше!


  •  
    Найулюбленіша книга циклу! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вввжаю п'яту частину серії книг "Відьмак" найкрутішою та найцікавішою. Саме цей роман є традиційною пригодницькою історією, де є все: містерія, бійки, нові друзі та старі вороги, гумор, цікаві повороти тощо.

    В цій частині зроблено акцент на відьмакові та його новій компанії. Він втікає із Брокліону, де дріади допомагали йому реабілітуватися після тяжких поранень, що він отримав на Танедді. Одна з дріад, насправді звичайна дівчина, яка ще не забула своє коріння та минуле, відправляється разом із ним на пошуки Цірі. По дорозі вони (звичайно ж) зустрічають Любистка та компанію веселих та доброзичливих гномів, з якою вони разом тікають від двох військ, що постійно сходяться в битві.

    Але є ще один, всім відомий персонаж, який йде по їх слідах і також воліє допомогти Ціріллі. Здавалося б, що більш дивовижною їх подорож вже не може бути, але... До них долучається ніхто інший як старий вампір!

    Хочу повторитися, що ця історія буквально наповнена пригодами: дивна поодинока хижина на краю кладовища, спасіння дівчини від релігійних фанатиків, втеча із військового табору, битва за міст, посвята у лицарі, об'єднання із ворогом і ще багато чого!

    Найцікавішим моментом вважаю посвяту Геральта в лицарі. І ви не повірите, як він в результаті буде називатися. Але без спойлерів.


  •  
    Тривалі мандри
    Починаючи з Крові ельфів історія з Відьмаком стала для мене чтивом, до якого себе довелося змушувати. Я ж бо не з тих людей, які розпочинають серії і не дочитують. Книги третя, четверта, п'ята і шоста стали для мене справжнім випробуванням, але я рада, що таки їх дочитала.

    П'ята книга серії називається "Хрещення вогнем" і в ній ну дуже багато мандрів. Цим вона дещо схожа на своїх попередниць і шосту наступницю, усі події відбуваються за певною схемою: Відьмак і Цірі, кожен зі своєю компанією вирушають на початку книги з точки А, довго мандрують, відбиваються від нападів, втрачають друзів, заводять нових, приходять в точку Б. Але точка Б виявляється зовсім не тим, чого вони очікували, і дарма вони туди взагалі йшли, і треба звідти вшиватися.

    Тепер точка Б перетвориться на точку А для наступної книги і наша пісня гарна й нова, як кажуть. Не зовсім розумію для чого було розтягувати серію аж настільки і робити це аж настільки за однією і тією ж схемою. Я б залюбки прочитала один такий томик і перейшла б уже до фіналу.

    Хоча, мушу зазначити, що у "Хрещенні вогнем" принаймні з'явився новий і цікавий персонаж-вампір - промінчик світла в темному царстві персонажів, на яких мені було байдуже. Саме цим мені книга і запам'яталася найбільше і саме за це я її і ціную.
  •  
    Пошуки одне одного
    Волею непередбачуваних сюжетних поворотів у "Часі погорди" головні герої Геральт, Цірі та Йенеффер стали розділені між собою і прямують в пошуках одне одного. За кожною гілкою цікаво спостерігати. Цірі потрапляє до компанії бандитів та авантюристів, в яких знаходить прихисток та нових близьких їй по духу людей. Геральт разом з Любистком збирає компанію для походу у пошуках Цірі. Компанія ця надзвичайно неординарна: Мільва - вправна лучниця, Регіс - вищий вампір, Кагір - нільфгаардський біженець та товариство гномів на чолі із Золтаном. За ними цікаво спостерігати і проходити разом з ними сюжетні перипетії. Гілка Йеннефер продовжує вести нас світом магії та інтриг. Ще однією окремою сюжетною гілкою є так звані переслідувачі Цірі, які намагаються використати її здібності у своїх планах. Переслідувачі так чи інакше пересікаються з головними героями, що додає драматизму і непередбачуваності сюжету. Читається все на одному диханні, книга не втрачає у якості в порівнянні із попередніми і більше того вона відкриває нам нові сюжетні перипетії, що розкриються в наступній частині саги.
  •  
    Світ магії і меча у вогні братовбивчої війни
    "Хрещення вогнем" - п'ята частина фентезійної саги польського письменника Анджея Сапковського "Відьмак". Як на мене, ця книга відрізняється чітким логічним викладом подій, що тримають читача в постійній напрузі. З трьох основних персонажів - відьмака Ґеральта, чарівниці Йеннефер і княжни Цірі -ключовою є постать саме Ґеральта. Ще не одужавши після важких поранень, які були отримані в війні магів, наш герой відправляється на пошуки втраченої Цірі. І тут автор дуже вдало використовує класичний прийом фентезі - небезпечну мандрівку героїв заради благородної мети (згадаємо цю класику жанру у "Повелителі перснів" Толкієна). І якщо раніше під час мандрів Ґеральта основну загрозу для нього і оточуючих складали різного роду потвори, то тепер самими небезпечними істотами є люди, які все руйнують і знищують в жорстокій війні. Супутниками Ґеральта в нелегкій подорожі стають вкрай несподівані персонажі. Крім давнього друга менестреля Любистка відьмака супроводжують і допомагають лучниця Мільфа, нільфгардський офіцер Кагир і - о несподіванка - древній вампір Реґіс, який, правда, давно живе за "сухим законом" і чудово розбирається в лікарській справі. Така різношерстна компанія дає письменнику чудову можливість прикрасити роман яскравими епізодами, як трагічними, так і комічними.
  •  
    Хрещення вогнем
    «Хрещення вогнем» – п’ята частина пригодницького фентезі польського письменника Анджея Сапковського, у центрі якого відьмак Геральт із Рівії.
    Після пригод, описаних у попередній книзі, відьмак заліковує своє скалічене тіло у лісах Брокілону. Тут він знайомиться із лучницею Марією Баррінг на прізвисько Мільва, що з ельфійської означає шуліка. Разом вони вирушають на порятунок Цірі, яка за чутками перебуває у імперії Нільфгард. На їхньому шляху трапиться чимало пригод, а доля зведе їх з новими товаришами, які стануть опорою відьмака у майбутніх битвах.
    Поки що із усіх частин циклу «Хрещення вогнем» є моєю найулюбленішою. Книга розкриває почуття та надії, начебто позбавленого емоцій відьмака, що глибоко притаїлися у його душі. У історії є місце як кривавим бійням, стражданню так і сподіванням на перемогу, прагненням до життя. Не забув автор і про гумор, що час від часу пронизує будні головних героїв, спраглих до виконання поставленої перед собою мети.
    Сподіваюся, що вам також припадуть до душі нові персонажі: нільфгардець Кагір, який постійно заперечує, що він нільфгардець, сивобородий вампір Регіс, якому вже перевалило за четверту сотню та звісно банда гномів на чолі із мужнім Золтаном Хіваєм.
  •  
    Война
    Война, война и еще раз война. Со всеми ее ужасами. Смертью, фанатиками, мародерством, беженцами, пытками, пленными, казнями, изнасилованиями, сиротами и калеками. Геральт, получивший на Таннеде достаточно серьезные раны, после минимального восстановления у дриад спешит в Нильфгаард, чтобы спасти Цри, которая по слухам находится у Эмгыра. На самом же деле Цири в составе шайки Крыс, малолеток отщепенце, занимается грабежами и убийствами. Девочка ожесточается и уже практически перестает верить в то, что ее названные родители, Геральт и Йенифер, когда-нибудь отыщут ее. В это время чародейки всего мира пытаются создать ложу, целью которой является спасение магии. Но пока их усилия сводятся на нет. Йенифер, пропавшая с Таннеда и считавшаяся союзницей Вильгефорца, оказывается не может прийти никому на помощь, так как сама в течение полутора месяцев пребывает в заточении. Но при первой благоприятной возможности она спешит сбежать. Выбор места побега выбирать не приходится. Потому ей так же предстоит длинный путь на пути к воссоединению со своей странной семьей.
  •  
    Пятая книга о ведьмаке
    Начну с того, что первые две книги цикла о ведьмаке Геральте мне понравились, а вот третья и четвертая нагнали тоску, после чего долго не могла решиться продолжить чтение истории. И вот пришло время взяться наконец-то за пятую часть.

    Пара слов о сюжете (без спойлеров!): Нильфгаард начинает наступление на северные королевства, а ведьмак отправляется на поиски своего Предназначения. Так еще и компанией обзавелся прелюбопытной. И будет его дорога полна приключений и опасностей, а меч его будет остр.

    После четвертой книги думала, что этот цикл уже ничего не спасет, но нет. “Крещение Огнем” неожиданно порадовало: меньше политики, больше интересных событий и персонажей.

    Пусть к Геральту по-прежнему остаюсь равнодушна, зато стабильно радуюсь, когда появляется бард Лютик.

    Для меня “Крещение Огнем” пока что лучшая книга цикла, после которой даже хочется продолжать двигаться дальше не потому, что жалко бросать начатое. Надеюсь, и шестая не подведет.

    To be continue... Посмотрим, что ждет дальше главных героев истории.
  •  
    книга чудова
    Продовжую читати прекрасне продовження книги про славнозвісного Геральта із Рівії. Історія мені подобається. Достатньо динамічно, описів не забагато й не мало, чудово відтворюють навколишні образи та героїв. Самі ж герої цікаві та повноцінні. Якби було не цікаво, я б не продовжила читати далі, дякувати богу з роками напрацювала звичку полишати те, що не до вподоби, будь то книга чи фільм і не важливо на початку чи в кінці. Відьмак же мені припав до душі й хочеться слідувати разом з ним до кінця.
    Саме п'ята частина розповідає про подорож Геральта, Любистка, Мільви, гномів, вампіра, та Кагіра, котрі шукають Цірі. Власне Геральт шукає Цірі, а решта йдуть з ним одним шляхом й спостерігати за їх перипетіями досить цікаво, проте мені особисто не зовсім до вподоби читати про події типу війни чи то бойові дії,та без них відьмак був би не відьмаком, адже який Геральт без дивних створінь, переслідувань, ворогів та зрадників?
    Отож, єдина сторона, котра мені не дуже подобається - це описи батальних сцен, решта - чудова історія.
  •  
    Становится жарко!
    В этой книге все по другому. Знакомые по предыдущим книгам персонажи лишь отдаленно напоминают себя прежних. Это теперь совсем другие люди. Потому что их жизнь полностью изменила война и "час презрения". Геральт уже не одиночка - он собирает целую "ганзу" верных друзей и помощников (а ведь до этого он воспринимался как сугубый индивидуалист). Цири - от былой наивной девчонки, недавно освоившей ведьмачье искусство и основы магии не осталось и следа. Теперь это Фалька, и узнать в ней наследницу цинтрийской короны почти невозможно. Йенниффер вообще почти не видно и не слышно, но пережитое наложило неизгладимый отпечаток и на нее. Судьба в этой книге жестока и не справедлива, она крутит главными героями, как волны бушующего океана играют щепками разбитых о скалы кораблей. Тем интереснее то, как автор выводит их из передряг и личных заблуждений. Воистину, все герои проходят крещение огнем, болью и копотью. Они пройдут его, но их ожоги останутся с ними до конца. Спавшее было после развязки предыдущей книги напряжение нарастает вновь. Чем же все закончится?
  •  
    А вони все йдуть і йдуть...
    Це типова road-story. Головні герої весь час вперто і ціленаправлено пруть з точки А в точку Б, а діставшись до неї, розуміють, що треба йти в точку С, а тоді в точку Е і так далі. Хто би знав, що почавшись в третьої книги, до п'ятої ця подорож і не думає закінчуватись. Тому, якщо ви не любите такі бродилки, то Відьмак точно не ваша книга.

    Мені вона чомусь нагадала ТБ серіальчики, де спочатку одна серія - один цільний сюжет, а потім поступово промальовується наскрізна лінія і дрібні пригоди відходять на другий план. До чого це я? Просто скучила за часами, коли Геральт мочив чудовиськ.
    Попри все, що я тут наговорила, “Хрещення вогнем” мені найбільше сподобалась після перших двох. Може через те, що сюжет знову сконцентрувався на Геральті. Може тому, що зібралась ну дуже тепла компанія. Геральт з Любистком сваряться, як старе подружжя, з'являється Регіс (тепер розумію чому його всі так обожнюють). Дратувала тільки Мільва (от якого біса вона за тим відьмаком зітхає? Між ними ну ж нічогісінько не було! Це що славетна відьмацька харизма?)

    Подобається хімія між Геральтом і Йеннефер (хоча він за нею упадає так, як всі інші баби за ним, словом, автор явно перегинає). Стосовно самої чаклунки, то кожен раз, коли ти думаєш, що це клінічне стерво, в ній проявляється щось людське.

    Мені подобається сага, але зроблю невеличку перерву.
  •  
    Пошуки принцеси Цірілли продовжуються
    Продовження циклу про відьмака із Рівії Геральта та його товаришів, а також принцеси Цінтри Цірілли, що носить у собі могутню магічну сили і є наступницею трону королівства Цінтри. Якщо чесно - книга почалась доволі цікаво, але чим далі, тим вона якась виходить затягнутою - подорож і подорож, і подорож Геральта, Любистка, нільфгардця Кагір, вампіра Регіса та мисливиці Мільви. І ще б хоч ця подорож була насичена пригодами, як наприклад у хоббітів чи гномів у Толкіна, але ж тут їх мало... Значно більше тут філософії, роздумів про життя і речей які просто вбивають у такому жанрі книг - дискусій про моральність чи аморальність переривання вагітності, адже Мільва десь завагітніла від якогось випадкового зв'язку із невідомо ким, то ж чи зберігати їй дитину? От про це дискутують наші герої... Я розумію що у Польщі і сьогодні відбувається гостра дискусія довкола проблеми заборони чи дозволу абортів... але для чого це у цій книзі?
    Всілякі ці моралізаторства, повчання про невідомо що, вирішення проблем співжиття із іншими расами чи збереження природи - чи про це жанр фентезі і книги циклу? Також лінія Цірілли яка попадає у банду розбійників-робін гудів - вони тут і наче добрі, але ж усіх грабують вбивають... І це подається як героїзм, бо вони "ая-яй знедолені"... А ще знову ж такі "сучасні проблеми" - от задумується Цірілла чи їй мати інтимний зв'язок із іншою дівчиною із банди чи ні... бо ж вона така ніжна... Дуже вже цей цикл Сапковського скочується на "вирішення актуальних проблем сучасності" із сексуальними і расовими меншинами, толерантністю, абортами...
  •  
    Крещение огнем
    Пятая книга дает нам больше приключений, размышлений и раскрытий мира. Итак, пути Ведьмака и княжны Цинтры разошлись насовсем и теперь, восстановив силы, Геральту предстоит пуститься в путь, на поиски Цири, которая, к слову, пускается во все тяжкие. Девушка пытается забыть свое прошлое и присоединяется к банде разбойников, чего я до сих пор искренне не понимаю и что весомо подпортило мое о ней впечатление. Её как бы родные и дорогие ей люди разыскивают, а ей хоть бы хны, знай себе развлекается.

    Ну а пока Цирилла, а теперь уже Фалька, путешествует с бандой, ведьмак тоже не промах, организовывает свою собственную "банду". И это, скажу я вам, самая разношерстная и интересная группа. А это всеми любимый краснолюд Золтан, обворожительный вампир Регис, самоотверженная лучница Мильва, и Кагыр. Кагыр - тот самый персонаж, который поразил меня до глубины души. Насколько же хороший внутренний конфликт прописал ему автор. "Крещение огнем" богато не только на положительных героев. Перед нами впервые также предстает, пожалуй, самый жуткий, но тем же и интересный антагонист - наемный убийца Лео Бонарт. Вот уж где действительно пугающий персонаж, и вы точно это почувствуете при прочтении книги.

    Не забывает автор и про остальной мир. Как и в предыдущих частях, Сапковский дает нашим персонажам прочувствовать все "прелести" войны на собственной шкуре. К слову, очень хорошо прописанные. Чего стоит одна только битва за мост на Яруге. Здесь, кстати, мы узнаем, почему же в последствии наш ведьмак станет известен как Геральт из Ривии.

    Но чтобы говорить о настоящем, следует также знать и о прошлом. В этой части нас радуют историей возникновения Старшей Крови и рассказывают кто такая Фалька. Причем ничего не дается нам просто так, ради лора. Все детали и истории из прошлого важны для понимания того, что, как и почему будет происходить дальше.

    Я бы сказала, что "Крещение огнем" самая лучшая часть из полноценной истории. Чистый концентрат интересного сюжета, отлично прописанных персонажей и крутой атмосферы фэнтезийного мира.
  •  
    Блукання відьмака
    Серія не зраджує собі (що добре) і продовжує рекламувати гру на обкладинках (що мені не подобається). Папір усе ще нормальної якості. Оформлення повернулося до того як відбулися зміни (тепер знову розриви в розділах відмежовуються за допомогою "***") і це добре. Мапа присутня, також є список книг серії, з якого зрозуміло порядок читання. А от змісту все ще нема і це трішки незручно. Перекладено і вичитано так само як і раніше. Хоча переклад непоганий, але деякі стилістичні моменти мене все ще продовжують дратувати (от складно використовувати борошно замість муки?). Вичитано недбало. Ще хотів би додати попередження. Не читайте короткий опис ззаду книжки, я випадково потрапив у цей капкан. Там у одному абзаці розкривається увесь сюжет книги. От нащо таке робити? Я, пишучи свої думки щодо книг, стараюся якомога менше розкривати сюжет, але тут буквально розказано все... Тож я попередив.
    Загалом історія продовжується на тому моменті, коли Ґеральт, зализавши рани після невдалої бійки, кидається у вир подій у спробі віднайти Цірі. Робить він це необдумано, бо і лікування ледь-ледь завершене і він ще відчуває наслідки травм, і навколо вирує війна, що не надто допомагає пошукам. Я би сказав, що ці його дії відчайдушні, бо він просто не знає що робити і тому намагається хоч чимось себе зайняти.
    Загалом цю книгу для мене врятував фінал (ні, вона не погана, просто для мене виявилася слабшою за попередні), бо після того як у третій книзі, хоч сюжет і просувався поволі, але нам дуже багато розповіли про світ, а в четвертій ще й додали масштабу та дії, у п'ятій все навпаки стало дуже локальним. По-суті тут є три сюжетні лінії. У першій Ґеральт без якогось притомного плану просто подорожує країною під час війни, шукаючи пригод на своє гузно. Суть усього цього зводиться до зміни поглядів Ґеральта на життя і формуванні класичної групи шукачів пригод (лучниця, воїн, цілитель, бард ну і наш відьмак). І ця сюжетна лінія займає десь 3/4 книги. У другій нам розповідають про магічок, що вирішити заснувати таємну організацію, по-суті, панування магії над світом. У третій лінії нам дуже поверхнево розповідають про нове життя Цірі.
    Тож у підсумку маємо майже всю книжку про безцільні (ну гаразд, спроби розшукати Цірі) блукання Ґеральта, аби він дорогою зібрав команду шукачів пригод. І хоча самі блукання були цікавими, та все ж після попередніх книжок воно вийшло надто локальним і сконцентрованим на одній особі. Але, як я вже казав, фінал зміг виправити моє враження, він справді вийшов вдалим. Автор усе ще обігрує назву книги в самому тексті. Цікаво чи робитиме він це якось із Вежою ластівки? Бо мені складно уявити це наразі.
    Ну і на сам кінець хочу додати ще трішки роздумів. Оскільки цей переклад коментований, то в кінці маємо різні цікавинки та думки перекладача. Як там було зазначено, хоч світ Відьмака здебільшого середньовіччя, та все ж не чисте, а з вкрапленнями деяких речей із ранніх чи пізніших часів нашого світу (деякі ну зовсім сучасні, зазвичай такі речі зустрічаються серед магів. Особливо добре видно коли вони обговорювали гени королівських родин). До цього можу додати, що самі відьмаки особисто для мене це немов "фентезійне вкраплення" в досить реалістичну картинку. Я маю на увазі, що сам світ доволі схожий на наше середньовіччя, але відьмаки це немов вкраплення із того, що ми звикли бачити у середньостатистичному фентезі (могутні воїни одинаки, носять мечі виключно на спині, б'ються з великою кількістю різноманітних обертів та трюків). Тобто з одного боку ми маємо історичну реалістичність, а з іншого спеціально додану фентезійність. Принаймні я так це сприймаю.
    Загалом книга мені сподобалася і я продовжу далі читати, бо все ж цікаво чим усе це закінчиться.
  •  
    Відьмак. Пройти крізь вогонь
    Четверта книга циклу "Час погорди" була майже повністю присвячена Цирі. П"ята ж, "Хрещення вогнем" -- розповідає, що була з Геральтом у цей час. Тож, після заколоту на Танедді, Геральт опинився в Брокілоні з переламаними кістками і без відьмачого меча. Дріади його вилікували, однак вони змогли загоїти лише тілесні рани, щодо душевних їхня магія безсила. Геральт не може сидіти на місці, чуючи звідусіль, мовляв, Цирі потрапила до ворожого Нільфгаарду, і вирушає на її пошуки і порятунок. З ним вирушає доволі дивна компанія людей (і не тільки) більшість з яких Геральт ніколи не бачив раніше, але вони так само палають його метою і прагнуть віднайти Цирі.

    Цій дивній команді доведеться пройти крізь землі, охоплені війною, побачити звірства так званих армій, які насправді є лише мародерами і гвалтівниками, хоч і прикриваються благородними гербами. Звісно, Геральт не зможе стояти осторонь.
    Вони зануряться у саме пекло війни, а Геральт, о диво, буде битися пліч-о-пліч з нільфгаардцем і вампіром, а в результаті навіть отримає лицарський титул (що стане довічним приводом для кпинів Любистка).

    Їхня дорога сповнена небезпек, вони не знають точно, куди їм йти, але всі відчувають, що слідами Цирі йде смерть і її треба рятувати.

    П"ята книга -- певно, одна з найкривавіших книг циклу. Захопливий сюжет тут переплітається з жахом війни, з темрявою, яка живе в людях, коли дозволено все. Майстерне описання батальних сцен, від яких волосся стає дибки. Усім любителям героїчного фентезі обов"язково до прочитання!
  •  
    Хрещення вогнем
    Так, у цій частині історії, усім героям доведеться пройти "хрещення вогнем".
    Геральт насилу оклигавши у лісі дріад - Брокілоні, після злощасних подій на острові Танедд, їде з своїм вірним другом - трубадуром Любистком, та лучницею Мільвою на пошуки Цірі. Так, як остання почала з'являтися йому у снах. І не самих добрих.....
    Тому занепокоєний Геральт виїжджає з Брокілону, скриплячи серцем - бере з собою компанію. Так, як кожен з нас, хто читав книги, знає, який він товариський, то ми можемо тільки здогадуватися - на скільки "радий" він цьому був...

    Цірілла у свою чергу - продовжує подорожувати з своїми новими "друзяками" - розбійницькою бандою, що зветься - "Щури". Думаючи, що всі покинули її пошуки, і тим самим, покинули її напризволяще - дівчині починає подобатися вільне, розбійницьке життя. Вона дістає задоволення у їхніх нападах, і так званих "веселощах".

    Тим часом - на шляху Геральта, трапляється - Кагір Аеп Келлах - той самий воїн з чорним пір'ям на шоломі, що снився Цірі у її кошмарах, та з яким вони вже зустрічалися раніше - на Танедді.
    Кагір, всіма правдами і неправдами, усе ж стає черговим компаньйоном Геральта у пошуках Цірі.
    Новий знайомий - Золтан Хівай, який стане одним з найкращих друзів Відьмака. Та його гострий на язик - папуга Фельдмаршал Дуда...

    Але, на мою думку - окраса даної книги, і всіх, що йдуть далі - це звісно ж - вампір Еміель Регіс Рогеллек Терзіефф-Годфрой, який спочатку, дуже вдало маскується під простого травника.

    Чудова книга, де веселощі перетинаються з справжніми трагедіями у житті усіх героїв книги, без винятку. Як і всі книги Сапковського - дуже життєва, повна науки для усіх поколінь...
 
Характеристики Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5
Автор
Анджей Сапковский
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Відьмак
Язык
Украинский
Год издания
2016
Переводчик
Сергей Легеза
Количество страниц
384
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
11 000
ISBN
978-617-12-1488-0
Вес
325 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Польши
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Відьмак. Хрещення вогнем. Книга 5