Постать Михайля Семенка, безумовно, є ключовою в українському літературному процесі початку ХХ ст. Маючи нескінченний запас енергії та ідей, Семенко швидко пройшов свій шлях від футуризму до панфутуризму (та заснувавши власне відгалуження -- кверофутуризм) та розпочав активну роботу над популяризацією "не декляративного" мистецтва серед мас. Важливо зрозуміти, що вагання Семенка сприймались тогочасним літературним середовищем досить стримано, а іноді й негативно. Навіть зараз Михайль залишається доволі загадковою персоною серед митців Розстріляного Відродження. Збірка "Смолоскипа" має як позитивні, так і негативні риси. Задля зручності подамо їх списком. + Чи не вперше за майже 100 років було видано повноцінну добірку з віршів, манифестів, статей, листів та нарисів Михайля Семенка. Також подано рефлексії сучасників на його творчість. + Збережені норми сучасного автору правопису. На жаль, інколи "Смолоскип" навмисно "адаптує" твори під сучасні норми української мови (як то було у "Вибраних творах" Майка Йогансена). Цього разу маємо навіть збережену українську латинку, що неї розробляв Михайль. + Як завжди, дуже охайний підхід до оформлення збірки. Вказано усі джерела, подано багато додаткової інформації, цікавої для спеціялістів. - Відсутність деяких віршів, які згадуються у тій самій добірці в рецензіях чи спогадах. Наприклад, у рецензії на збірку "Prelude" Миколи Зерова згадується вірш "Тіні Забуті" (популярізований нині в соц. мережах гуртом Pta Khi), однак сам вірш у збірці відсутній. Безпосередньо недоліком назвати це не можу, але: відсутність наукових статей одного з найвпливовіших сучасних поетів та письменників України Сергія Жадана, що захистив кандидатську дисертацію за творчістю Михайля Семенка. Враховуючи, що останні за часом рецензії у книзі датуються 1989 та 1992 роками, подібне було б доречним. Тому об'єктивною для цих "Вибраних творів" Семенка буде оцінка 4.5\5.

Культуртрегер, поет, футурист - таким знаємо сьогодні Семенка. Футуризм, вплетений у життя і життя, вплетене у футуризм. То чого ж все-таки більше?... Часто трапляється так, що в бурному, нестримному потоці (навіть - леті!) якоїсь культурної течії є хтось, хто цій течії протиставляється. Не летить в нестримному шалі паралельно, але - проти, і до мети своєї дістається навіть швидше, ніж інші. Саме таким був і футуризм з його «поетом беззразковости» Михайлем Семенком. Семенко, власне, був не тільки поетом футуризму. Його роль в становленні цього напрямку незрівнянно більша - Семенко став засновником українського футуризму, його пропагандистом, теоретиком, а згодом навіть - класиком. Його шанували і зневажали, за його кверофутуризмом йшло багато молодих прогресивних поетів і водночас представники неокласицизму його нещадно лаяли; його возвеличували і критикували, але ніхто не залишився до Семенка байдужим. Чого лише вартує його «Я палю свій Кобзар»! А все ж у цьому заклику не просто запал молодого поета, а ціле гасло футуризму, що проклало напрямкові дорогу спочатку в епосі (вже потім названій «Розстріляним Відродженням») 20-30х років ХХ століття, а тоді - до наших днів, таких неуявних без шуму міських трамваїв, реву автомобілів, заворожуючих вогнів нічного міста - того урбанізму, що пронизує майже всю Семенкову лірику… У цьому гаслі - знищення усіх старих традицій, рух вперед і лише вперед, замість «романтичного хуторянства» тут - нестримна механізація. Поезія цього «провінціяльного поета», ніби шквал холодного солоного повітря з-понад моря, що вривається у кімнату в погожу днину, перевертаючи усі ваші речі з ніг на голову: «…Я віддам всю свою силу за хвилю незабутню - я - вічний, сміливий і молодий!» І ця збірка, безсумнівно, має одну велику перевагу над усіма: дає можливість скласти про український футуризм загалом і про Семенка зокрема власну, неупереджену думку. Окрім творів культуртрегера тут ще вміщено найважливіші статті різних критиків, а отже й різні, суперечливі погляди на його творчість. Поет він чи маляр - вирішувати читачеві. А от на запитання, наскільки він був людиною свого (чи, може, навіть, не свого)часу, можна відповісти рядками з Семенкових віршів: «Я - жертва погасаючого світу./ Я - поранений звір./ Можливо, що прибув на аероліті/ і кинув довкола зневажливий зір/ …»