Я ніяк не можу сказати, що це найкращий комікс у моєму житті. Мабуть, я просто покладала на нього забагато надій, але я розумію, що мої сподівання - то мої проблеми. Сюжет коміксу простий, як п'ять копійок - Веном потрапляє з одного військового об'єкта, де він уже всіх знищив, на інший, і там продовжує бенкет. Кілька людей, ізольовані за полярним колом, де вони стикаються з інопланетним монстром, що може вселятися в людські тіла. Нічого не нагадує? Тут, правда, буде організація, яка полює на цих космічних чудовиськ, але якщо ви думаєте, що комікс розповість, хто вони такі, звідки прийшли і чому полюють на симбіотів, то дзузьки. Здавалося б, що тут багато простору для саспенсу, але теж ні. По саспенс ідіть до Джона Карпентера. Малюнок, прямо скажу, на любителя. Франциско Еррера дуже полюбляє гострі кути, тому люди тут виглядають мало не страшніше за Венома. Сам же Веном, особливо в моменти нападів, більше за все нагадує іграшку-слайм з зубами, що стирчать навсібіч. До речі, тут зібрано 5 випусків коміксів про Венома, які розділені обкладинкам з номером випуску. Так от, на цих обкладинках симбіота зобразили дійсно круто і на контрасті з ними, те, що нам пропонує сам комікс, виглядає ще гірше. Саме видання теж не потішило. Обкладинка приклеєна не дуже охайно, місцями схоже, що вона от-от почне розшаровуватись, а на багатьох сторінках є сліди, ніби хтось вліз туди пальцем до того, як висохла фарба. Таке враження, що я купила комікс після того, як його вже з десяток разів прочитали, хоча у книгарні він лежав запаяний. Тепер от вагаюсь, чи це мені так "пощастило", чи це звичний рівень якості для Північних вогнів, бо я накинула оком ще на кілька їхніх видань. Історії про Венома я дам ще один шанс, бо бачила, що в наступному томі змінили художника. Але якщо й там сюжет не порадує, буду прощатись із цим героєм. Цей комікс рекомендувати не можу, хіба що запеклим фанатам Венома, які збирають все, що пов'язано з їхнім улюбленцем.