Веди свій плуг понад кістками мертвих
Бумажная книга | Код товара 341883
Yakaboo 5/5
Автор
Ольга Токарчук
Издательство
Урбіно
Язык
Украинский
Год издания
2011
Переводчик
Божена Антоняк
Количество страниц
236 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)

Все о книге Веди свій плуг понад кістками мертвих

От издателя:

Героїня роману – звичайнісінька жінка, яку багато хто вважає трохи несповна розуму. Яніна Душейко, пенсіонерка, у минулому інженер, а зараз навчає дітей англійської в сільській школі й сторожує дачні будиночки. Вона захоплюється астрологією, любить тварин, а у вільний час разом з колишнім учнем перекладає вірші Вільяма Блейка. Коли в околиці починають знаходити вбитих, пані Душейко щиро намагається допомогти поліції й переконує її, що це тварини мстяться браконьєрам і мисливцям. Ніхто не вірить химерній пенсіонерці, уважаючи її за божевільну...

Характеристики
Автор
Ольга Токарчук
Издательство
Урбіно
Язык
Украинский
Год издания
2011
Переводчик
Божена Антоняк
Количество страниц
236 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)
Рецензии
  •  
    Їм без людей краще... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Днями фейсбучною стрічкою "прошмигнула" стаття з "Ґардіан" про тварин, яких зафіксували у чорнобильський зоні, а вони там не просто живуть, а добре живуть, їх все більше, і повертаються навіть ті види, які давненько занесені до Червоної книги... І висновок, який напрошується, - не така страшна радіація для тварин, як ...присутність людини. Там, де нас нема, - є життя...

    Такої самої думки головна героїня книги - Яніна Душейко, яка з усіх своїх сил воює з бракон`єрами і мисливцями. А ще є палкою прихильницею астрології, і полюбляє творчість Вільяма Блейка... Серед мешканців своєї місцини сливе емериткою-несповна-розуму, що збирає навколо себе таких самих диваків, і тварин любить більше, ніж людей...
    Насправді, це книга про людей-не-таких-як-усі, яких мало хто розуміє, інколи - їх бояться, але, здебільшого, з них сміються, і намагаються обмежити своє товариство "нормальними"... Хоча, саме оця божевільність чи дивакуватість - це, насправді, сміливість бути собою справжнім, не обмежувати себе чужими "рамками", і мати відвагу жити своїм життям і йти своєю дорогою...

    Дуже добра і світла книга, яка дає надію попри те, що є чотири трупи, невідомий убивця(і), одна "божевільна" і її друзі-диваки, а ще багато тварин... Твір про дружбу і любов, про нас і "інших", про розуміння і непорозуміння...

    Рекомендую для такого осіннього читання тим, хто хоче відволіктися від буденності, хто має почуття гумору, і очікує, хоч дуже своєрідного, але хеппі-енду :)
    Не рекомендую людям, які читають тільки, і виключно, "високу полицю", для яких "ще-вся-класика-не-перечитана", або хто не уявляє сюжету без кохання-пристрасті головних героїв...

    Приємного читання!

    П.С. Чудовий переклад з польської Божени Антоняк.
  •  
    "Веди свій плуг понад кістками мертвих" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чи можна любити тварин більше ніж людей?
    Чому люди здатні безупинно вбивати тварин і називати це благородно - мистецтвом полювання? Ці та інші питання, хвилють кожного, хто прочитав детектив Ольги Токарчук "Веди свій плуг понад кістками мертвих".

    Яніна Душейко - головна героїня роману, спокійно могла б проживати свою безтурботну пенсію у Вроцлаві, але обирає для себе усамітнення з природою на хуторі поруч з лісовими тваринами і своїми собаками. Від часу до часу, вона наглядає за сусідніми літніми будиночками, навчає дітей англійської в сільській школі, захоплюється складанням гороскопів та перекладає поезію Блейка зі своїм колишнім учнем Дизєм.
    Життя серед незайманої природи їй настільки подобається, що до містечка вибирається в край рідко: заглянути до аптеки, понишпорити в магазині секонд хенду чи оплатити рахунки. Місцеві вважають її дивачкою, вона на це не зважає і продовжує займатись своїми улюбленими справами.
    Тільки мандруючи довколишніми лісами та галявинами пані Душейко, може годинами роздумувати про те, як воно все виглядатиме через мільйони років? Чи збережуться ті самі рослини? Чи колір неба залишиться таким самим? Чи зрушиться тектонічні плити й тут вирине пасмо високих гір? І звісно повсякчасне розмірковування над поезією Блейка.
    Здавалось, що може завадити такому прекрасному і чудовому аскетичному існуванню?
    Вбивство!
    Вона не може змиритись з жорстоким вбивством тих, кого любила і до кого щеміло її серце.
    Вирішує, що сама доля їй дає шанс урівноважити справедливість та розповісти про те, що хвилює її вже довгі роки. Вона публічно доносить інформацію до місцевих про виконавців жорстоких серійних вбивств, проте, на химерні оповідки жінки ніхто не зважає.
    Хоч в анотації до детективного роману чітко вказано вбивцю, я не могла повірити до самого кінця, авторка вміло тримала інтригу та запалювала цікавість на кожній сторінці.
    Для мене це перше знайомство з творчістю Олі Токарчук, воно мені шалено сподобалось і я хочу продовження!
Купить - Веди свій плуг понад кістками мертвих
Веди свій плуг понад кістками мертвих
175 грн
Товар в корзине
 
Информация об авторе
Ольга Токарчук
Ольга Токарчук

Ольга Токарчук (Olga Tokarczuk, 29 января 1962, Сулехув, Польша) – польская писательница-романистка, поэтесса, лауреат Нобелевской премии по литературе (2019), эссеист, сценарист, психолог. Мировую известность получила, написав роман «Бегуны» (Flights). Биография автора Ольга родилась в пригороде Зелена Гура, ее детство прошло в маленьком селе, где ее родители работали преподав...

Подробнее

Рецензии Веди свій плуг понад кістками мертвих

  •  
    Їм без людей краще... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Днями фейсбучною стрічкою "прошмигнула" стаття з "Ґардіан" про тварин, яких зафіксували у чорнобильський зоні, а вони там не просто живуть, а добре живуть, їх все більше, і повертаються навіть ті види, які давненько занесені до Червоної книги... І висновок, який напрошується, - не така страшна радіація для тварин, як ...присутність людини. Там, де нас нема, - є життя...

    Такої самої думки головна героїня книги - Яніна Душейко, яка з усіх своїх сил воює з бракон`єрами і мисливцями. А ще є палкою прихильницею астрології, і полюбляє творчість Вільяма Блейка... Серед мешканців своєї місцини сливе емериткою-несповна-розуму, що збирає навколо себе таких самих диваків, і тварин любить більше, ніж людей...
    Насправді, це книга про людей-не-таких-як-усі, яких мало хто розуміє, інколи - їх бояться, але, здебільшого, з них сміються, і намагаються обмежити своє товариство "нормальними"... Хоча, саме оця божевільність чи дивакуватість - це, насправді, сміливість бути собою справжнім, не обмежувати себе чужими "рамками", і мати відвагу жити своїм життям і йти своєю дорогою...

    Дуже добра і світла книга, яка дає надію попри те, що є чотири трупи, невідомий убивця(і), одна "божевільна" і її друзі-диваки, а ще багато тварин... Твір про дружбу і любов, про нас і "інших", про розуміння і непорозуміння...

    Рекомендую для такого осіннього читання тим, хто хоче відволіктися від буденності, хто має почуття гумору, і очікує, хоч дуже своєрідного, але хеппі-енду :)
    Не рекомендую людям, які читають тільки, і виключно, "високу полицю", для яких "ще-вся-класика-не-перечитана", або хто не уявляє сюжету без кохання-пристрасті головних героїв...

    Приємного читання!

    П.С. Чудовий переклад з польської Божени Антоняк.
  •  
    "Веди свій плуг понад кістками мертвих" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чи можна любити тварин більше ніж людей?
    Чому люди здатні безупинно вбивати тварин і називати це благородно - мистецтвом полювання? Ці та інші питання, хвилють кожного, хто прочитав детектив Ольги Токарчук "Веди свій плуг понад кістками мертвих".

    Яніна Душейко - головна героїня роману, спокійно могла б проживати свою безтурботну пенсію у Вроцлаві, але обирає для себе усамітнення з природою на хуторі поруч з лісовими тваринами і своїми собаками. Від часу до часу, вона наглядає за сусідніми літніми будиночками, навчає дітей англійської в сільській школі, захоплюється складанням гороскопів та перекладає поезію Блейка зі своїм колишнім учнем Дизєм.
    Життя серед незайманої природи їй настільки подобається, що до містечка вибирається в край рідко: заглянути до аптеки, понишпорити в магазині секонд хенду чи оплатити рахунки. Місцеві вважають її дивачкою, вона на це не зважає і продовжує займатись своїми улюбленими справами.
    Тільки мандруючи довколишніми лісами та галявинами пані Душейко, може годинами роздумувати про те, як воно все виглядатиме через мільйони років? Чи збережуться ті самі рослини? Чи колір неба залишиться таким самим? Чи зрушиться тектонічні плити й тут вирине пасмо високих гір? І звісно повсякчасне розмірковування над поезією Блейка.
    Здавалось, що може завадити такому прекрасному і чудовому аскетичному існуванню?
    Вбивство!
    Вона не може змиритись з жорстоким вбивством тих, кого любила і до кого щеміло її серце.
    Вирішує, що сама доля їй дає шанс урівноважити справедливість та розповісти про те, що хвилює її вже довгі роки. Вона публічно доносить інформацію до місцевих про виконавців жорстоких серійних вбивств, проте, на химерні оповідки жінки ніхто не зважає.
    Хоч в анотації до детективного роману чітко вказано вбивцю, я не могла повірити до самого кінця, авторка вміло тримала інтригу та запалювала цікавість на кожній сторінці.
    Для мене це перше знайомство з творчістю Олі Токарчук, воно мені шалено сподобалось і я хочу продовження!
  •  
    Зустрічаю по обкладинці 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Божевільна старенька живе у польській глуші. У неї немає родини, взимку вона доглядає покинуті господарями, до літа, будинки, складає гороскопи та перекладає Блейка з колишнім своїм учнем.

    Поки не починаються загадкові вбивства. Пані Душейко запевняє всіх, що то тварини мстяться людям, адже загиблі - мисливці та браконьєри. Вона пиши листи до поліції, закликає місцевих, проте ніхто не звертає уваги на божевільну пенсіонерку.

    Так, тварин я люблю більше ніж людей, проте навіть мене стара здалась не сповна розуму.
    Не дивлячись на кількість смертей у книзі мені було нудно. Загалом це постійні роздуми пенсіонерки про життя, справедливість, гороскопи та її недуги, а життя не в неї не надто цікаве. Мінімум подій та діалогів. Роман не схожий ні на трилер ні на детектив. Проте кінцівка досить неочікувана. Книга у якій всі персонажі диваки, але для мене не в хорошому сенсі. Можливо таких формат просто не для мене. Я полюбляю щось більш захопливе.

    Загалом книга непогано написана, приємний переклад. Мене спокусило до читання гарна обкладинка та чарівна назва. Але зміст скоріше розчарував...
  •  
    ВЕДИ СВІЙ ПЛУГ... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цю книгу я вирішила придбати-прочитати через те, що Ольга Токарчук – нобелівська лауреатка має корені в моєму селі, точніше її бабуся родом з мого села Токи, Тернопільської області.
    Ну, і я подумала, що просто гріх не ознайомитись з творчістю авторки.
    її твір викликав у мене двояке враження тому по всіх пунктах попорядку.

    ОЦІНКА: 10 з 10 – це якщо оцінювати переклад, майстерне написання, точне оформлення обкладинки і головне донесення теми і мети твору до читача.
    а 7 з 10 це якщо співставляти мої особисті пріоритети з пріоритетами головної героїні.
    Але загальну оцінку поставлю 9 з 10, най знає Ольга Токарчук моє добре серце :D

    ЖАНР: детектив – мій улюблений.

    СЮЖЕТ:
    Одинока літня пані Яніна Душейко живе аскетично неподалік лісу, вчителює і понад усе любить тварин.
    Вона така не одна, є ще в неї педантичний сусід Матога і кремезний браконьєр, якого наша героїня охрестила "Великою Ступнею".
    Незабаром у їхнє тихе і розмірене життя приходить аж три вбивства, які очевидно пов'язані між собою спільними ознаками – навколо тіл завжди присутні сліди косуль, чи як їх називала пані Душейко – Панн. "Це тварини мстять" – говорила вона. Хто ж насправді вбивця? Звісно, я не скажу ;) Але про особу вбивці я здогадалась майже одразу, бо у кожного вбивства має бути мотив, як казала Агата Крісті.

    МЕТА КНИГИ:
    Донести, що вбивати тварин, як це роблять мисливці – заради самоствердження чи розваги – це зло. Я теж так вважаю, але тут головна героїня таки трохи переборщує.
    Бо ненавидіти людей і бажати їм смерті, вигороджуючи тварин – це НЕ нормально. Тоді мораль якась дуже викривлена виходить. Розумію, що одинока жінка мусить віддавати комусь свою любов і про когось піклуватися, але я за здорове відношення до тварин. Вони створені Богом для служіння людям. Звісно, я не ношу хутро, не ходжу на полювання і не збиткуюся з тварин, але і не поклоняюсь їм. З задоволенням їм курятину, інші м'ясні чи рибні страви. Бо це хороше джерело білка. Та, зрештою, і самі тварини мають свій харчовий ланцюжок – вовки їдять зайців, а гепарди антилоп... Так задумано і так правильно для контролю популяції.

    ХАРАКТЕР ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ:
    Думаю, авторка також хотіла показати характер старшої людини, її становище в суспільстві і відношення інших до неї.
    Янінина не любов до людей бере початок з нелюбові навіть до свого власного імені.
    Пані Душейко, окрім фанатичної любові до тварин, добре знається на Астрології і Знаках зодіаку, в які, знову ж таки, я не дуже вірю. Хоча, книга заставила задуматись над тим, що навіть якщо і планети розставлені якимось системним чином і впливають на нашу поведінку, то це тільки задум Божий.
    І якщо говорити про Бога, то в Нього головна героїня не вірить, якщо це авторка спроектувала своє переконання, то цей момент мене дуже розчарував, бо в книзі були фрази, які стосувалися людини "шматок матерії" чи "ми недосконало спроектовані". ЩО? Та людина вінець Божого творіння з свідомістю, інтелектом і т.д. А акцентувати на тому, що ми всі колись розкладемся і помремо – звучить дуже безнадійно і песимістично. Важливо, що ми зробимо, будучи в тому тілі.

    ПРО АВТОРКУ:
    Думаю, що про людину можна судити по її плодах. І, мені здається, письменника можна проаналізувати через його книгу.
    Видно, що авторка дуже розумна, обізнана, багатогранна. Ну, і, звісно, любить тварин :) Напевно. що має песика, а може і не одного. Припускаю, що і вегетаріанка.
    В книзі багато монологів і глобальних роздумів головної героїні, які є досить нестандартними і цікавими.
    Ця історія зачепила, заставилась задуматись над багатьма речами.
    Тому, рекомендую!
    А для активних захисників тварин – це просто ідеальний варіант для читання!
  •  
    Неймовірно потужна книга!
    Читав її відразу після бакманівської Брітт-Марі. І, увесь час намагався натягнути Брітт Марі, на головну героїню Яніну Душейко. Хоча вона, якщо чесно, не любить, коли її називають на ім'я. Краще - пані Душейко. Не Душенька! А ДУШЕЙКО!
    Обидві вже старші жінки, обидві опинилися у якійсь глушині, обидві борються, тільки якщо Брітт Марі бореться, в основному з собою, то Яніна бореться з космічною несправедливістю світу.
    Яніна живе в лісистій місцевості Польщі, десь на кордоні з Чехією. Вона взимку доглядає будинки різних людей, які приїздять сюди на літо. Також вона викладає англійську дітям у місцевій школі. Дуже вправна в астрології і може, за допомогою зірок, передбачити чи пояснити будь-що. А ще, вона дуже любить тварин, і тих, що живуть у лісі, і тих, які поруч з людьми.
    І ця любов ранить її серце, коли вона бачить, як жорстоко чинять з тваринами місцеві мисливці та браконьєри.
    Вона намагається достукатися до них. Вони лише сміються. Вона звертається до влади. Та відмахується від неї, як від мухи. Яніна виявляється безсила щось вдіяти.
    Але раптом, гине один з мисливців. І Яніна впевнена, що це сам ліс, духи лісу, самі тварини, не в силах більше це терпіти, почали вбивати...
    Ну що? Мурашки побігли по тілу? То беріть і читайте, що там далі!
  •  
    Веди свой плуг..
    В этой книге меня привлекло в первую очередь оригинальное название и красивая обложка. И ещё автор - лауреат Букеровской премии, которую кому попало не дают. В общем, я ожидала многого, но была разочарована. Сразу скажу - роман мне не понравился.
    Главная героиня - одинокая пенсионерка из польской глубинки. Она увлекается астрологией, переводит Блейка и любит животных гораздо больше, чем людей. Собственно, вокруг этого и построена вся книга. Здесь нет детективного расследования или напряжения триллера, да и на мистику одни намёки. В основном показана жизнь Янины Душейко и её ненависть к охоте, немного астрологии и отсылки к тому самому Блейку. Увы, эти темы мне неинтересны, и автору не удалось вызвать этот интерес.
    Настроение книги меланхолично-депрессивное, повествование очень неспешное. Активное развитие события получают только в последних главах.
    Не то, чтобы мне совсем ничего не понравилось. Сцена в церкви впечатлила, когда героиня пыталась оспорить благословение охотников на убийство своей добычи. Да и разгадка преступлений оказалась неожиданной, хоть и немного странной. Но в целом впечатление от книги не очень хорошее.
    Но это субъективное мнение, я не могу найти причин, почему эта книга плохая. Просто она оказалась абсолютно не для меня. И мне кажется, она больше подойдёт ценителям неспешных размышлений, а любители "экнеша" с ней заскучают.
  •  
    отзы
    Эта книжка прикидывается детективом. Такая сейчас традиция, серьезный роман сложно продать, поэтому жанр мутирует, писатели экспериментируют, создаются жанровые гибриды.
    Именно таким гибридом мне показалась эта книга Ольги Токарчук.
    Детективная линия отошла для меня на второй, третий, десятый план, на первый план вышла личность самой героини. Вокруг героини распространяется ее личное культурное поле. Пани Душейко - это локальный культурный феномен. Именно исходя из ее особого понимания, чувствования реальности рождается ее рефлексия, непонятная другим людям. Не случайно главное дейстующее лицо представляет из себя женское начало. Земля и женщина - это главные действующие лица романа.
    Поразительная героиня, соприкасаться с которой от начала и до конца было очень... из ряда вон.
    Думаю, героиню Токарчук отчасти писала с самой себя.
    В ней есть интересные символы и аллюзии. Преподавание английского языка - это способ содействовать, проводить культурные связи. Как и украинская культура, польская склонна замыкаться на себе и вместо объективной трезвой оценки качества своей культурной жизни уходить в горячку слепого патриотизма.
    Другой язык - это другие культурные связи и пласты понимания.
    Блейк - великий безумец, поэт, художник, вдохновитель поэтов-битников, стихи его сложны сочетают в себе детскую невинность и что-то неуловимо мрачное. Одинокая фигура героини, напоминает о романе Г.Д. Торо "Уолден". Моя книга, что тут сказать?
 
Характеристики Веди свій плуг понад кістками мертвих
Автор
Ольга Токарчук
Издательство
Урбіно
Язык
Украинский
Год издания
2011
Переводчик
Божена Антоняк
Количество страниц
236 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)
Переплет
Твердый
Тираж
2000
ISBN
978-966-2486-04-9
Вес
250 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Польши
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Веди свій плуг понад кістками мертвих