15 зі 116 лауреатів за всі роки вручення премії. Якщо хочете - можете тут зупинитись і трохи подумати про ґендерний баланс та рівність. Як би там не було, але це відгук на книжку. Книжку лавреатки Нобелівської премії з літератури та Букерівської премії за 2018 рік Ольги Токарчук. І що я можу сказати, прочитав цю книжку. В мене дуже, дуже змішані враження та почуття стосовно неї. По-перше, як на мене – це не детектив. Ну правда. Таємничого вбивцю я вирахувала по анотації! Тому мої сподівання на детектив не виправдались, але це не є мінусом книжки. По-друге, вона торкається певних важливих питань, зокрема екології, часів «до-Грети», коли все це ще не було мейнстрімом. І насправді захоплює цими питаннями. Я була вражена, як просто вже не молода пані Душейко (і тільки так!) веде максимально екологічний та ощадливий спосіб життя. Для неї природно не їсти тваринну їжу, купувати вживаний одяг, ощадливо ставитись до ресурсі. Не тому що це модно, корисно або в неї немає грошей – це просто її стиль життя. І вона вважає це правильним! І ось тут ми добираємось до моменту по-третє. Як на мене – ця книга про ідеї та про тих, хто цим ідеям служить. І в момент зіткнення двох ідей може статись все, що завгодно! Чи можу я порадити цю книжку?! Так, мені здається вона може рано чи пізно потрапити в відомі списки «100 книг освіченої людини» і інші подібні. Чи хочу я читати щось ще від цього автора? Так! Моя особиста оцінка 4 з 5 (великі літери в деяких словах бісили всю книгу!)

Цю книгу я вирішила придбати-прочитати через те, що Ольга Токарчук – нобелівська лауреатка має корені в моєму селі, точніше її бабуся родом з мого села Токи, Тернопільської області. Ну, і я подумала, що просто гріх не ознайомитись з творчістю авторки. її твір викликав у мене двояке враження тому по всіх пунктах попорядку. ОЦІНКА: 10 з 10 – це якщо оцінювати переклад, майстерне написання, точне оформлення обкладинки і головне донесення теми і мети твору до читача. а 7 з 10 це якщо співставляти мої особисті пріоритети з пріоритетами головної героїні. Але загальну оцінку поставлю 9 з 10, най знає Ольга Токарчук моє добре серце :D ЖАНР: детектив – мій улюблений. СЮЖЕТ: Одинока літня пані Яніна Душейко живе аскетично неподалік лісу, вчителює і понад усе любить тварин. Вона така не одна, є ще в неї педантичний сусід Матога і кремезний браконьєр, якого наша героїня охрестила "Великою Ступнею". Незабаром у їхнє тихе і розмірене життя приходить аж три вбивства, які очевидно пов'язані між собою спільними ознаками – навколо тіл завжди присутні сліди косуль, чи як їх називала пані Душейко – Панн. "Це тварини мстять" – говорила вона. Хто ж насправді вбивця? Звісно, я не скажу ;) Але про особу вбивці я здогадалась майже одразу, бо у кожного вбивства має бути мотив, як казала Агата Крісті. МЕТА КНИГИ: Донести, що вбивати тварин, як це роблять мисливці – заради самоствердження чи розваги – це зло. Я теж так вважаю, але тут головна героїня таки трохи переборщує. Бо ненавидіти людей і бажати їм смерті, вигороджуючи тварин – це НЕ нормально. Тоді мораль якась дуже викривлена виходить. Розумію, що одинока жінка мусить віддавати комусь свою любов і про когось піклуватися, але я за здорове відношення до тварин. Вони створені Богом для служіння людям. Звісно, я не ношу хутро, не ходжу на полювання і не збиткуюся з тварин, але і не поклоняюсь їм. З задоволенням їм курятину, інші м'ясні чи рибні страви. Бо це хороше джерело білка. Та, зрештою, і самі тварини мають свій харчовий ланцюжок – вовки їдять зайців, а гепарди антилоп... Так задумано і так правильно для контролю популяції. ХАРАКТЕР ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ: Думаю, авторка також хотіла показати характер старшої людини, її становище в суспільстві і відношення інших до неї. Янінина не любов до людей бере початок з нелюбові навіть до свого власного імені. Пані Душейко, окрім фанатичної любові до тварин, добре знається на Астрології і Знаках зодіаку, в які, знову ж таки, я не дуже вірю. Хоча, книга заставила задуматись над тим, що навіть якщо і планети розставлені якимось системним чином і впливають на нашу поведінку, то це тільки задум Божий. І якщо говорити про Бога, то в Нього головна героїня не вірить, якщо це авторка спроектувала своє переконання, то цей момент мене дуже розчарував, бо в книзі були фрази, які стосувалися людини "шматок матерії" чи "ми недосконало спроектовані". ЩО? Та людина вінець Божого творіння з свідомістю, інтелектом і т.д. А акцентувати на тому, що ми всі колись розкладемся і помремо – звучить дуже безнадійно і песимістично. Важливо, що ми зробимо, будучи в тому тілі. ПРО АВТОРКУ: Думаю, що про людину можна судити по її плодах. І, мені здається, письменника можна проаналізувати через його книгу. Видно, що авторка дуже розумна, обізнана, багатогранна. Ну, і, звісно, любить тварин :) Напевно. що має песика, а може і не одного. Припускаю, що і вегетаріанка. В книзі багато монологів і глобальних роздумів головної героїні, які є досить нестандартними і цікавими. Ця історія зачепила, заставилась задуматись над багатьма речами. Тому, рекомендую! А для активних захисників тварин – це просто ідеальний варіант для читання!

Эта книжка прикидывается детективом. Такая сейчас традиция, серьезный роман сложно продать, поэтому жанр мутирует, писатели экспериментируют, создаются жанровые гибриды. Именно таким гибридом мне показалась эта книга Ольги Токарчук. Детективная линия отошла для меня на второй, третий, десятый план, на первый план вышла личность самой героини. Вокруг героини распространяется ее личное культурное поле. Пани Душейко - это локальный культурный феномен. Именно исходя из ее особого понимания, чувствования реальности рождается ее рефлексия, непонятная другим людям. Не случайно главное дейстующее лицо представляет из себя женское начало. Земля и женщина - это главные действующие лица романа. Поразительная героиня, соприкасаться с которой от начала и до конца было очень... из ряда вон. Думаю, героиню Токарчук отчасти писала с самой себя. В ней есть интересные символы и аллюзии. Преподавание английского языка - это способ содействовать, проводить культурные связи. Как и украинская культура, польская склонна замыкаться на себе и вместо объективной трезвой оценки качества своей культурной жизни уходить в горячку слепого патриотизма. Другой язык - это другие культурные связи и пласты понимания. Блейк - великий безумец, поэт, художник, вдохновитель поэтов-битников, стихи его сложны сочетают в себе детскую невинность и что-то неуловимо мрачное. Одинокая фигура героини, напоминает о романе Г.Д. Торо "Уолден". Моя книга, что тут сказать?