Обкладинка тверда. Дизайн викликає протилежні почуття. З одного боку мені подобається оформлення, з іншого якщо придивитися ближче до картинки, то бачимо дешевий фотошоп де в центрі наліпили погано вирізану світлину, а навколо неї все до чого дотягнулися, як інші світлини так і ілюстрації і що найгірше, іноді поганої якості. Тож хоч воно мені й подобається, але краще дивитися здалеку. Папір гарної якості. Переклад, хоч іноді й здавався мені дивним, але гадаю таки якісний, можливо в оригіналі теж були хитро побудовані речення. Тож вважатиму, що так і треба, а от вичитати могли трішки краще, бо іноді плутаються у написанні імен, особливо дісталося Бабабалуку, який періодично стає Бабалуком. Історія розповідає про молодого каліфа Ватека, що все своє життя жив безбідно і тільки тим займався, що розважався. Був самозакоханим і вважав, що знає усе краще за інших. Зрозуміло, що рано чи пізно йому стало нудно і дізнавшись, що може отримати ще більше влади, знань та багатств він почав свій шлях. Я би назвав це добровільним шляхом до пекла, бо за обіцяне треба звісно ж платити. Загалом це така собі казочка на сто сторінок, про те як і без того не надто гарна людина прокладає собі шлях до пекла. Іноді цікава, іноді надто затягнута, але з досить очевидним сюжетом, який можна розгадати ще на першій третині. Найбільше мене тут дратував сам Ватек, він настільки безпорадний, що навіть лихі вчинки нормально робити не міг, хоча чому я дивуюся, якщо доросла людина може зосередити свою увагу на чомусь одному так само довго як, наприклад, мавпочка. Тож по суті, якби не його матір, то я не певен чи він би взагалі далеко зайшов і цим шляхом. Історія читається легко, коротенька і це плюс, водночас іноді нуднувата та передбачувана. Тож читати чи ні вирішуйте самі.

Назва книги незвична, як і сама повість в часи свого написання, що датується більше двох століть назад. Головний герой на ім'я Ватек є по сюжету незвичним правителем арабських країв, місць з усіма їхніми класичними декораціями. Якщо в інших подібних творах поганий правитель змальовувався як другорядний герой, то тут він постає головним героєм, а читач свідком детально описаних злодіянь. Присутні елементи міфології, а сам жанр повісті можна навіть назвати таким собі "східним фентезі", якщо по сучасній манері. З перших сторінок розповідь нагадує добре знайомі перські казки, але читаючи далі твір стає зовсім іншого жанру і спрямування. Розповідь вмістилася на ста сторінках, але сюжет насичений, відбувається багато подій одна за одною. Ще й до того, автор неодноразова змінює місця де відбуваються головні події і пригоди головних персонажів, не забуваючи детально описувати їх. В кінці коротка післямова про твір, котру на мою думку, можна прочитати першою, щоб більше розуміти твір ще на перших сторінках.