«В бур’янах» - історія маленького хлопчика, у якого немає батьків. Вже сама назва книги дає певне розуміння, що життя цього сироти – далеко не мед. Головному герою Тарасу з самого дитинства приходиться терпіти страждання, панську сваволю, поневірятись у пошуках кращої долі. Йому дуже подобається навчатись, а ще - одна дівчина, але, знову ж таки, соціальний статус не дає йому жодного шансу на щастя. Переживаючи невимовний біль, хлопчик приймає найбільш жахливе рішення, яке тільки можна собі придумати – позбавитись життя… Сповнена суму повість (майже на реальних подіях), наче й дитяча, та заставляє задуматись над багатьма речами: як ми відносимося до батьків, друзів, чи не потребує хтось із оточуючих нашої підтримки, й узагалі – подумати, як зробити так, щоби ваша дитина ніколи не додумалась до такого, як маленький Тарас. Зовсім іншу емоційну окраску має жартівливе оповідання «Свекор» - веселе та дотепне, воно значно підіймає настрій, особливо після попереднього прочитаного. Та навіть у ньому, як і в «Приблуді» також, наскрізною ниткою проходить несправедливість, наживання одних людей на інших. Вражаюче, та хіба з часу написання Васильченком цих історій щось сильно змінилося?! Отож бо! Книга, однозначно, варта того, щоб над нею подумати.