Так сталося, що розпад Російської та Австро-Угорської імперій не приніс українськім землям власної держави. Натомість вони опинилися у складі сусідніх держав. Більшість українських земель ввійшли до складу СРСР, Західна Україні опинилася у складі відновленої польської держави, Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, а Буковина та історична Бессарабія до складу Румунії. Внутрішній розвиток цих земель мав як спільні так і відмінні риси. Але спільним були обмеження для національно-культурного життя. В Польщі та Румунії взагалі заперечувалося існування українського народу, а територія українських земель масово заселялася поляками та румунами. Така політика викликала до життя рух супротиву. В СРСР політика стосовно українських земель зазнавала змін. На цій території була і українізація часів НЕПу, а була в колективізація з індустріалізацією в 30-тв роки, що призвело до трагедії Голодомору. Найбільш лояльною до українського населення була влада Чехословаччини, адже ця держава по своїй суті також була федерацією. В міжвоєнний період трагедія народу, що не мав власної держави посилювалась.

Очередная страничка истории Украины была не менее драматичная и богатая событиями. В результате распада Российской и Австро-Венгерской империй украинские земли оказались в составе четырех государств. Большая часть вошла в качестве УССР в состав СССР, Западная Украина оказалась в составе Польши, Закарпатье вошло в состав Чехословакии, Буковина и Бессарабия были оккупированы Румынией. Развитие этих стран имело свои особенности. Общими были преобразования которые затронули территорию современной Украины. Одной из самых трагических была ситуация в Польше, где проводилась политика пацификации, которая по сути была антиукраинским террором. В Румынии вообще официально проводилась политика денацификации. Такое положение вещей вызывало постоянные восстания, которые впрочем жестоко подавлялись. Немного мягче была политика в Чехословакии ведь это государство изначально строилось как многонациональное. Однако самые трагические странички все таки разыгрались в УССР. Ведь новая экономическая политика и "украинизации" сменились коллективизацией и индустриализацией, которые принесли Голодомор.

Якщо Вас цікавить міжвоєнний період УРСР, тоді ця книга для Вас. Станіслав Кульчицький - це один із найвідоміший дослідників-істориків цього періоду, а тому матеріал, уміщений тут детальний та зрозумілий. Щоправда, якщо вам потрібно більше фактів про цей період і більш розгорнуті відповіді, то можете пошукати інші книжки цього ж автора. Ця книга - це дуже хороший підручник для студентів істориків, вчившись по якому, можна здати екзамен з цієї тематики на п'ятірку, адже тут уміщена вся необхідна інформація. Ви знайдете в книзі багато про "воєнний комунізм", неп, "розстріляне відродження", партійні чистки, скрипниківщину, волобуєвщину, яворівщину тощо. І все це написано на основі широкої джерельної бази. Історичні факти добре поєднані з аналітичними міркуваннями, тому роблять книгу досить зрозумілою для аудиторії. Однак не потрібно забувати, що це книга написана в науковому стилі! Загалом, рекомендую цю книгу, адже це детальний та проте скорочений текст напрацювань Станіслава Кульчицького про цей період в історії України.