Книга, яка розставляє акценти там, де десятиліттями панувала тиша або відверта брехня. Вона читається не як сенсація, а як тверезий і послідовний розбір того, як радянська система формувала вигідну їй версію минулого. Особливо цінним для мене є те, що автор працює з архівними документами — і через них показує механізм створення міфів. Ідеться не лише про постать Степан Бандера чи історію Українська повстанська армія, а про сам принцип: як спецслужби впливали на суспільну пам’ять, як формували образ ворога, як десятиліттями закладали потрібні інтерпретації. Книга допомагає подивитися на ХХ століття без ідеалізації та без радянських кліше. Вона показує, що боротьба точилася не лише на фронтах, а й у текстах, довідках, кримінальних справах, у тому, як фіксували факти. І саме тому так важливо сьогодні працювати з архівами — щоб відновлювати складну, іноді незручну, але правдиву картину минулого.