Цей роман не є таким відомим літературним твором авторки як Джен Ейр, але якщо ви вже читали головний твір Шарлотти Бронте, то раджу звернути увагу і на Учителя. Хоча, порівнювати Учителя і Джен Ейр я б не радила. Це абсолютно окремий твір, з іншим сюжетом і головними героями. Що цікаво, головним героям тут є саме чоловік. Мені завжди було цікаво як чоловіки-автори можуть впоратися з написанням роману від імені героїні-жінки і навпаки. Але у Шарлотти Бронте, на мою думку, все вийшло. Головний герой, Вільям, отримав гарну освіту. Але окрім цього у нього немає нічого і нікого. Рідний брат, до якого Вільям спершу звернувся з проханням про роботу, не бажає його визнавати, він хоч і надав нашому герою місце, але ставиться до нього презирливо, та й робота Вільяму зовсім не до душі. Тому, за допомогою випадкового знайомого (який у результаті стане другом на все життя), Вільям з Англії їде до Франції, де починає кар’єру вчителя. Не знаю, можливо, це лише моє враження, але Шарлотта Бронте вкладає в уста своїм героям трішки шовіністичні думки і погляди. Усі французи (і діти, і дорослі) в очах Вільяма мають купу недоліків. Коли ж він зустрічає дівчину, характер якої йому подобається, то його реакцію приблизно така. «А, ну так чого ж дивуватися, вона ж наполовину англійка!» Роман спокійний, але й динамічний, у чомусь особливий, у чомусь типово вікторіанський. Якщо вам, так само як і мені, подобається стиль Шарлотти Бронте – раджу читати. Хороший, невеликий, класичний роман. Особливих пристрастей чи моралі не знайдете, але читати приємно.

Шарлотта Бронте "Учитель" Історія з категорії правильних. Такі теж треба читати і вони мають бути в читацькому досвіді кожної людини. Інколи життя потребує ось такої чіткості та правильності. Коли немає півтонів, коли ось це точно чорне, а оце- біле. І жодної сум'ятної сірості. Коли сам за себе і ні на кого не сподіваєшся, а коли приходить допомога, вмієш бути вдячним. Коли сімейні вузи не привід для любові та підтримки, але й не привід для надмірного розчарування. Як є, так і добре. Життя таке. Коли твердо йдеш обраним шляхом і не звертаєш з нього навіть тоді, коли чуєш дуже заманливі пропозиції. Коли привід для гордощів-не самообман чи ілюзія, а заслужене важкою і наполегливою працею визнання. Коли кохання світле без жодної хмаринки. А якщо комусь збоку здається інакше, то це їхні проблеми. Та ось такої чіткості мені було забагато. Хотілося пристрастей, таємниць, невпевненості у фіналі. Тут усе було прогнозованого. Читала, щоб підтвердити свої здогади. І постійно порівнювала з "Джейн Ер". Там таки була присутня невпевненість у завтрашній сторінці)

Чрезвычайно не боясь счастливого конца, эта книга также оказалась поразительно актуальной в наши дни. Европейская обстановка и дебаты между самой националистической Фрэнсис с ее невыразимой гордостью за Британию и г-ном Хунсденом, который считает себя больше «гражданином мира», свободно перемещающимся из страны в страну, казалось, очень сильно связаны с нынешними дискуссиями вокруг результатов референдума ЕС. Мне почти жаль упоминать об этом, потому что мне самому до смерти надоело слышать, как СМИ набрасываются на последние политические маневры, но он предложил интересный путь к изучению того, что для меня значит Европа, и моей идентичности вдали от риторики и обмана. Вестминстер. Повествование отражает опыт маргинализованного Уильяма Кримсворта, воспитанный аристократическими отношениями, но затем отрезанный после отказа идти в церковь. Уильям, презираемый и ранивший своего отчужденного брата, оказывается в Брюсселе, работая профессором английского в школе-интернате для мальчиков, а затем - преподает некоторые уроки в школе-интернате для девочек по соседству. Здесь он встретится с друзьями и (задыхающимися) врагами, найдет достаточно испытаний и неприятностей, чтобы история была интересной, и достаточно счастья, чтобы чтение было приятным.