Випадкова розмова в поїзді знайомить головного героя з жінкою, яка з дивною легкістю розповідає про серію вбивств у маленькому селі. Її слова звучать як фантазія або перебільшення, але незабаром стає ясно, що за ними стоїть реальна й небезпечна закономірність. Розслідування веде в замкнену спільноту, де чутки, упередження й наївна довіра створюють ідеальне прикриття для злочинів. Для мене цей роман цікавий контрастом між майже жартівливим тоном і справжньою жорстокістю подій. Усе виглядає простим і навіть легким, але саме ця видима простота виявляється найбільшою загрозою. Фінал підтверджує, що недооцінка зла й сліпа віра в порядність можуть бути смертельно небезпечними.