ЦЯ ІСТОРІЯ — МІЖ БУДЕННИМ І МІФІЧНИМ.

Боги, безсмертні, люди — усі вони частина строкатої тканини буття — нитка до нитки. І юній Мальві — обраній, безсмертній — призначена нелегка доля: зрозуміти й приборкати власні сили, віднайти свій шлях і боронити цю одвічну гармонію життя між добром і злом, між темрявою та світлом.

ЧИ ДО СНАГИ ЦЕ ДИТИНІ ДВОХ СВІТІВ?

— Падай і підводься, поки живий. Бо ж ті, хто впав та не підвівся, — мертві!

...а поки Мальва мандрує світами. От і до темних завітала, до батька Стрибога. І Птаха не заперечувала, відпустила. А що? Мальва не боїться якихось-то дітей Чорнобогових. Вона зухвала, гостра на язик, темні їй не указ. Чи указ? І Мальва не боїться, бо геть не уявляє могутності темних? Їхньої жорсткої сили. І їхньої впевненості, що вона — вже їхня, що темна, просто не усвідомила це. І що ж робити? Як їй бути? Ким їй бути?