"Звичайник" зайняв 4 місце в конкурсі "Коронація слова", але якось пройшов мимо українського читача. Вся цінність книжки в тому, щоб показати нам чим жили наші предки і в що вони вірували. Ні, це не та книжка про українське село, яку ви звикли читати. Ця розповідає про традиції, обряди та народну мудрість, а не про складне життя селян. Хлопчик Устимко живе удвох зі своєю мамою. Його мати виконує роль головної плакальниці на селі (це такі жінки, які завжди голосно плачуть за померлими). Малий з цікавістю та острахом відвідує поховання разом з мамою, спостерігає за усіма ритуалами, які там відбуваються і у нього одразу ж виникає безліч питань, на які він ж і сам собі відповідає, по-дитячому сприймаючи все буквально. Коли Устимко підростає, він іде поводирем до одного кобзаря. Вони подорожують селами та містами, підтримають людей своїми піснями і навіть допомагають позбутися страшної пошесті. Хлопчик, чиста та наївна душа, завжди цікавиться усім на світі і діймає кобзаря своїми запитаннями. Сліпець намагається якнайкраще пояснити дитині усю мудрість, якою володіє сам. А ще до них по дорозі приєднується студент, з дивним ім’ям Амфібрахій, який насправді є не таким простим, яким здається на перший погляд. Книжка є не великою і компактною. Той час, який ви на неї потратите, буде того вартий. Ви зануритесь у світ містики, реальності, боротьби добра зі злом. Зможете відчути усю атмосферу тих давніх часів.