А звикли ви, до сучасного сприйняття себе як людини у суспільстві. У вас є права, бажання, можливості, почуття... Чим ви відрізняєтесь від хижаків? Можливістью враховувати можливості? Створювати технології? А якби хижаки мали такіж самі можливості, тоді чим би ви відрізнялись від них? Людська сутність здатна приладнати себе до будь чого, будь яких подій та часових можливостей. Ви вважаєте себе людиною тільки тому, що зросли та виховались у людському суспільстві, собі подібних істот, але в кожному є дещо шалене, безглузде, жахливе та нестримне.. І ця нестримна сутність прокинется коли ви почнете читати сторінки цієї книги, схаменетесь ви? Чи зможете стримати свого внутрішнього перевертня, чи ви і є той самий звір і лише прикидаєтесь людиною?

Це перша сучасна українська книга у жанрі фентезі, яка потрапила мені до рук. Не скажу, що очікування мої до неї були високими. Просто вирішила спробувати, тому що анотація заінтригувала, та й з українськими авторами хочеться знайомитися частіше, відкривати нові і цікаві імена. Обрати цю книгу було правильним рішенням, вона якось дуже вдало вписалася у мій настрій. Я хотіла темної і жорстокої історії (ну, буває часом) і я її отримала. Події книги розпочинаються на території України, десь поблизу карпатських лісів, а потім ми переносимося у паралельний вимір, у фентезійний світ, який живе за своїми, відмінними від людських законами. Головна героїня випадково (а може це була доля, хто його знає?) потрапляє до світу вовків. Вони живуть і функціонують як суспільство, а люди опинилися у становищі, якому не позаздриш - вони слабкі і знедолені вовчі раби, позбавлені мотивації і навіть не намагаються боротися. Очевидно, головна героїня просто повинна буде хоч щось для цих нещасних зробити, хоч якось їм допомогти, але спочатку треба порятуватися самій. Сподобалася книга, чекаю продовження.

Это наверное самая странная книга, которую я читала. Я её очень захотела, как только увидела. Потому что обожаю и фентези, и сучукрлит. Но когда начала читать, поняла что такого фентези я ещё не встречала раньше. Ева попадает в параллельный мир, где люди - не то что рабы, грязь под ногтями волков. А сами волки в общем-то внешне выглядят почти как люди, никакого хвоста, шерсти и прочего. Поэтому девушку принимают за волчицу, блондинку-красавицу. Но ей приходится не сладко, начинается жесть. Её насилуют, избивают, унижают и оскорбляют в каждом абзаце. Много грязных описаний, для меня оказалось чересчур, неприятно читать. При этом персонажи кукольные, их поведение шаблонное и предсказуемо повторяется снова и снова. Ближе к концу появляется динамика, полным ходом начинает происходить куча всего. Было даже интересно, особенно горькая ирония финальных событий. Но в целом я в историю не поверила и не смогла воспринимать всерьёз. Абсурдность происходящего больше похожа на черную пародию (вот как "Очень страшное кино" или т/с "королевы крика"). Не то чтобы это плохо, такой жанр тоже имеет место быть. Просто он очень на любителя, не все готовы читать такие грязные сцены. Я не жалею что прочитала эту книгу. Но мне хватило, продолжение точно читать не стану.