Книжку купила випадково, з автором знайома не була. А от тепер хочеться прочитати інші її твори. Читала в перекладі на українську. Наскільки можу судити, непоганому. Цікаво було б глянути оригінал, взагалі мова твору цікава. Книжка захоплює і читається легко, я проковтнула за 4 вечори. Спочатку історія здається трохи абсурдною та надуманою. Ну хіба може бути складно потрапити до своєї ж квартири, навіть якщо забула ключі? Ну хіба буває так, що в тебе нема до кого звернутися по допомогу? Та ще й коли ти така відома психологиня, що збираєш повні зали людей на свої тренінги та пишеш бестселери? А консьєржка? Та це ж перша людина, яка бачить тебе, навіть коли ти ще прийшла тільки дивитися собі квартиру. Ну як вона може тебе не знати? Розгадка чекає на нас наприкінці. Усе стає зрозуміло, проте... Мабуть, не лише це. А й небажання визнавати свою поразку одразу ж, іти просити по допомогу відкрито, намагання приховати свої проблеми. Адже навіщо першого ж дня йти на роботу в плащі на голе тіло й цілий день удавати, наче ти працюєш замість одразу все розказати й вирішувати проблему зразу, поки вона не виросла більшою за тебе й не придушила своєю вагою? Я не знаю насправді, скільки людині треба часу для того, щоб опуститися так, як опустилася героїня книжки. Намагалася не уявляти себе на її місці. Знову ж таки, залежить, мабуть, від характеру. А ще книжка змусила інакше поглянути на на наше суспільство. Книжка про Росію, та не знаю, чи в Україні такого нема? Продавчині супермаркетів, які живуть в гуртожитку, сплять шість годин на добу, ковтають на обід макарони, збирають гроші для родини й ховають їх на грудях, коли сплять, щоб сусідки по кімнаті не поцупили. Ріелтори, які здають квартиру купі заробітчан, де ті сплять покотом, рано йдуть на роботу, а ввечері "жують свою втому", а життя лишило на їхніх руках, обличчях, постатях свою печатку. Сумне, важке, безрадісне, безнадійне життя. А та бомжиха, що он порпається у смітнику? Чи вона сама винна у тому, що живе саме так? Питання болючі й неоднозначні. Починаєш більше про це думати й починаєш більше цінити те, що маєш, і хочеться бути добрішою до людей... Дуже детально й зі смаком змальовані різні типажі, життя бомжів, заробітчан, усіх цих "добрих людей", що наче помагають героїні, але завжди мають з цього більший зиск, ніж вона сама. У мене завжди постає питання: як можна так написати, не переживши це самому? Звідки це знання? Лише спостереження? Уява автора? Питання, яке лишається післясмаком після книжки, яке супроводжує героїню під час її поневірянь, просте й складне водночас - хто я? Хто я насправді? Як би я поводилася в тих ситуаціях, в яких опинилася героїня? Чи на організованих нею в іншому житті тренінгах? Я взагалі не прихильник усіх цих психологічних тренінгів, хоча колись пробувала ходити, зважаючи на відгуки знайомих. Але мені й тоді "не заходило" і я думала, що я якась надто приземлена для таких речей. А тепер точно б не пішла. Не треба наді мною експериментів. Навіть знаючи кінцівку, книжку можна перечитувати. Раджу.

Книга, которую нельзя в полной мере описать анотацией. Помимо событий сюжета, здесь много вещей, которые надо именно прочувствовать.. Начинается все стремительно, и достаточно просто: у главной героини захлопывается дверь, а ключ остаётся внутри. Не самая обычная, но и не сверхъестественная ситуация. Но тут совпало несколько отягощающих факторов. Конечно, главный из которых - в трудную минуту героиня оказалась никому не нужна. Ни родственников, ни близких друзей, когда-то она оттолкнула всех, предпочла карьеру и успех, променяла близкие отношения на поверхностные случайные знакомства.. Она была психологом: проводила тренинги "как добиться успеха", писала об этом книги, проводила эксперименты над своими клиентами и манипулировала людьми. Сейчас мантры "на успех" оказались бесполезными, манипулировать некем, и вся жизнь стала похожа на один неудачный эксперимент.. Её жизнь разрушил случай, все пошло под откос. Но в критически плохой момент она не может вспомнить самый счастливый момент из прошлой жизни, она вообще не помнит, чтоб действительно ощущала счастье от своей "успешной жизни".. Книга грустная, но написана на удивление легко. Абсурдность некоторых моментов ставит под сомнение правдоподобность, но не надолго. Происходящее в книге не может нравиться, потому что волей неволей примеряешь ситуации на себя, и становится очень неприятно, местами даже противно. Но это та книга, о которой думаешь все свободное время. Она даёт пищу для размышлений, она будоражит, она не отпускает. Она действительно заставляет задуматься..

Увлекательный роман, необычный, циничный и абсурдный. Молодая и успешная руководительница психологических тренингов и автор психологической литературы Ива неожиданно для самой себя оказывается в крайне сложной, непонятной и абсолютно абсурдной ситуации: дверь ее новой квартиры закрыта, и она никак не может попасть внутрь. Дело осложняется ещё и тем, что соседи её не знают и вызывают полицию, деньги и документы остались внутри квартиры, и совершенно никто из знакомых и коллег не откликается на её просьбы помочь решить проблему. И тут читателям предстоит узнать скорость и глубину падения человека, не имеющего абсолютно никакой поддержки окружающих. Именно это мне показалось абсурдным, поскольку невозможно представить жизнь современного процветающего человека, не имеющего никого близкого (хотя бы родителей, близкого друга или коллегу). К тому же, очень успешный человек вряд ли бы опустился так быстро. На этом основании возникают некоторые сомнения, и они полностью подтверждаются финалом истории. В целом, очень цинично и жёстко описано существование человека в современном мире.