Роман подано як серію зізнань Арсена Люпена, де він сам веде гру з читачем - відкриває свої афери, але водночас маскує справжні мотиви. Сюжет будується на хитрих перевтіленнях, інтелектуальних пастках і постійному протистоянні з поліцією, яке більше нагадує шахову партію, ніж погоню. Люпен постає не просто злочинцем, а артистом і стратегом, для якого обман - форма мистецтва. Книга тримається на дотепності, легкому темпі й чарівній аморальності героя, через що зізнання виглядають не каяттям, а демонстрацією стилю і переваги розуму над силою.