У збірці ліричних віршів та есеїв видатної сучасної узбецької поетеси Хосіят Рустам читач знайде філігранний відбиток рухів тонкої й чутливої душі, яка відчуває свою спорідненість зі світом дерев і птахів, який залитий то блиском щедрого сонця, то зрадливим місячним сяйвом. Водночас авторові доступні й сигнали з глибин Космосу; зірки довірливо сідають на її долоні. Тут відбилися й кипуча, пристрасна любов до людини, й страх втратити у земних захопленнях шляхи до Всевишнього. Усе це, при неповторній оригінальності, ще й наслідує традиції великої лірики Сходу, і являє в цілому тісно взаємопов’язаний й багатий на звучання контрапункт.
