Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Якось я відтягувала її читання, бо, якщо чесно, вже тригерила та безкінечна кількість книг з «кістками» та «зірками» у назвах, коли вже губишся, де чия і про що. Ох, як же я помилялась! Книга неймовірно цікава і коли її читаєш, то враження, що це закордонний бестселер. А виявляється, що це своє, рідне, українське. В основі сюжету улюблене - королівські династії, війна за землі. Янн є спадкоємцем Ретону, землі крилатих. Залишившись в малому віці без батьків, він опинився під опікою короля Небельгайму. Коли хлопець отримує послання від батька - таємничий перстень, який надає силу, він розуміє, що прийшов його час, час забрати свої землі. І ось тут і починаються політичні інтриги, вигідні шлюби, корисні угоди, що не завжди ототожнюється з чесністю, справедливістю, вірністю, дружбою. Янн стикається з іншим життям за межами Неьельгайму, прагне дізнатись правду, що ж сталось з його героїчними батьками та одружитись з коханою - принцесою Мейрі. Але все йде зовсім за іншим планом, де велику роль грає загадковий перстень. Повторюсь знову, що це було ну дуже цікаво. Не хочеться розповідати усі деталі, але для мене сюжетна лінія з героєм Ольєром, з втратою крил та душевними муками з приводу пізнання себе - це взагалі дуже сильно. Велика подяка авторці за таку книгу!

Книжка дуже важко читається. Персонажі нелогічно діють. Деяким героям хочеться прописати ляща. Сама мова автора трохи відблискує наявністю й дитячою манерою...

Я не дочитав. Зупинився на 90й сторінці. Це дуже важко читається. Знаєте... фентезі для дівчат(саме дівчат) дуже специфічне. Ви можете читати навіть найгірше, що тільки можна уявити. Я не буду писати про лор, сеттінг, розкриття персонажів, бо за 90 сторінок з +- 1000-1200 це зрозуміти не можливо. За те я напишу про стилістику, про манеру оповідання. І це читається так, ніби 10ти класник пише твір. З філологічної точки зору купа стилістичних помилок. Якщо мова йде про персонажа, то ім'я цього персонажа буде присутнє в кожному реченні. Наприклад: "Ігнат стояв перед королем, склонивши голову та стиснувши руки в кулак. Король звернувся до ІГНАТА". Ну, тобто не до "нього", "принца", "хлопця" і т.д. і т.п., а використовується те саме слово. Читається важко, наївно. Зараз модно порівнювати з Відьмаком та Грою Престолів. Якщо не брати до уваги сюжет, з яким я не ознайомлений в повній мірі - це далеко до Гри Престолів. А якщо брати до уваги те, як воно написано - це дай бог переказ Тома Соєра 6ти класником своїм друзям. Хочете якісного фентезі - забудьте про твори де є хоч якийсь натяк на романтичну гілку. Раджу Вегнера, Суржикова, Пєхова