«Антиквар» продовжує досліджувати тему приватного музейництва. Уже п’ятий випуск поспіль героями та партнерами нашого журналу є приватні музейні заклади: Музей Шереметьєвих (№ 119), корпоративне зібрання Українського медичного клубу (№ 120), «Духовні скарби України» (№ 121), Victoria Museum (№ 122). Навесні минулого року ми співпрацювали з Grynyov Art Collection і Музеєм Харківської школи фотографії MOKSOP. У попередні роки спецвипуски «Антиквара» були підготовлені разом з Центром сучасного мистецтва М17, замком-музеєм Радомисль, Feldman Family Museum. І от, нарешті, №123 виданий спільно з Музеєм сучасного мистецтва Одеси.

Створення приватного музею, коли особиста, а часом інтимна справа конкретної людини набуває публічної відкритості та суспільного значення, можна вважати найвищим рівнем розвитку будь‑якої персональної колекції.

Вісім років тому в № 73 «Антиквара» мистецтвознавець Святослав Яринич винайшов геніальний за багатозначністю та елегантністю гри слів заголовок для статті про походження сучасних музеїв від приватних — «От частного к общему». Цей вислів можна трактувати і як шлях від окремої речі до цілісного зібрання, поєднаного певною темою чи ідеєю. По суті, такий принцип руху від приватного до суспільного, від окремого до загального характеризує саму логіку процесу колекціонування та визначає зрілість і цінність колекції як явища.

Отже, № 123 — не тільки про мистецтво Одеси від 60‑х років минулого століття до 20‑х теперішнього, але й про особливості створення сучасного музею «з нуля», про участь власника у повсякденному житті закладу, про те, що спонукає до меценатства і допомагає не розчаровуватися в державі та суспільстві, про підтримку художнього процесу та мистецького середовища, про значення культурних об’єктів для новітньої урбаністики — про те, як усе це робиться сьогодні в Одесі.

Також у цьому випуску ми продовжуємо традицію видання колекційних вкладених аркушів авторської друкованої графіки. На обкладинці — оригінальна робота Ігоря Гусєва із серії «Save as». Екзерсис у стилі одеського концептуалізму, виконаний ним на форзаці відтятої обкладинки старої книжки, потребував художньо повноцінного тиражування, що передбачало максимально точне відтворення авторського задуму й техніки. Це було непросте завдання, але завдяки креативності нашого поліграфічного партнера — друкарні «Вістка» — ми маємо 150 примірників (100 у форматі спецвидання і 50 журналів) колекційних графічних артефактів, підписаних і пронумерованих митцем.

Ганна Шерман, головний редактор.