І знову ми повертаємося до теми війни, війни за нашу рідну Україну. Війна не може бути красивою, бо це, насамперед, жорстокість, жертви та смерть. Однак, людство - це такий вид, який спроможний внести естетику навіть у таке страшне явище. Вдається це за допомогою військовослужбовців-жінок. Історія війни очима жінки суттєво відрізняється від чоловічого погляду на війну. Анна Шила, автор книги «Жінка війни», показала воєнні аспекти якраз через розповіді багатьох осіб жіночого роду, яких так чи інакше торкнулася рука війни. Ці історії справді вражають. Дуже запам'яталась оповідь дівчини Анастасії, яка доглядала свого нареченого, у якого в результаті поранення паралізувало ноги. Або розповідь Марусі Звіробій, яку порівнюють з отаманшею Марусею, героїнею однойменного роману В. Шкляра. Слова Звіробій неможливо не процитувати: «Діти, якщо ви не будете цікавитися власною країною, нею зацікавиться хтось інший. А вашим дітям доведеться проливати кров». Згоден на 100%, бо саме цю ситуацією ми споглядаємо нині. Жінка вміщує в себе багато можливостей, в які іноді навіть важко повірити, може виконувати жіночі і чоловічі функції, це вже давно не секрет. Та насамперед вона є берегинею домашнього тепла та затишку, надійним тилом усієї сім'ї.