Про книгу я дізналася від подруги і з огляду одного блогера і ми дуже довго її обговорювали, ґрунтуючись тільки на огляді. І звичайно ж я захотіла її прочитати, щоби скласти свою думку. Моя думка не змінилася і після прочитання. Я вважаю, що диму без вогню не буває і швидше за все Брітні дійсно потрібна була допомога і вона злегка поїхала, але не таким же чином. Якщо все про що вона пише правда, то навіть якщо ти була нормальною, все те, що вона пережила, зробило її неадекватною. Коли ти зірка, а ще й такого масштабу, тобі не можна давати слабину, хоча ти звичайна людина і всім властиво помилятися, але замість підтримки вона отримала засудження та поливання брудом. Її позбавили свого Я. Щиро співчувала їй упродовж усієї книги. Моторошно бісило, що триває знецінення жінки, яка народжує дітей, проходить через величезну гормональну перебудову, її життя змінюється кардинально і ніхто цього не розуміє досі, що післяпологова депресія це дуже страшна річ. І вона не отримує жодної допомоги ні від кого, особливо страшно, що близькі їй люди так з нею роблять. Також мені здалося, що надто багато страждань через мужиків, які, судячи з книги, повні кретини.

Люблю читати біографії відомих людей. Саме ця книга відкрила для мене Брітні з нової, неочікуваної сторони.

Я ніколи не була фанаткою Брітні, але її пісні мені подобалися, і я іноді слухаю їх і зараз. Саме тому було цікаво читати про її життєвий і творчий шлях, побачити її історію без глянцю — з тиском індустрії, контролем і боротьбою за власний голос та свободу.