Ця колективна монографія присвячена восьмидесятій річниці завершення Нюрнберзького процесу. Автори, передусім, досліджують феномен «людини нерозумної», архетип якої актуалізується в екстремальних умовах соціального буття. У випадку домінування пасіонаріїв-радикалів над світом встає «Чорне сонце» — символічне уособлення деструктиву і руйнації. Цей символ один з актуальних не лише для нацистської організації SS — Schutzstaffel, але й нащадків «Чорного сонця», передусім, послідовників рашизму — однієї з форм радикалізму, зрощеного поколіннями Homo irrationabile. Висвітлюючи концентроване соціальне зло, автори вірять у перемогу людяності, добра и справедливості.