Земля загублених
Електронна книга | Код товару 879720
Yakaboo 4.6/5 5 отзывов
Автор
Катерина Калитко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
ISBN
978-617-679-267-3
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література

Все про електронну книгу Земля загублених

Земля Загублених щодня дрейфує морями альтернативної географії строго паралельно із нашою щоденною, звичною географією. Земля Загублених виникла для того, щоб надто інші люди, витіснені з «нормального» світу, мали куди піти. Виросла з потреби в укритті та оперті. Вона перероджується і розростається щоразу, коли черговий інакший переживає свою відкинутість, і тому постійно оточена водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно різні люди цього малого світу — так чи інакше родичі, так чи інакше повторюють долі одне одного. Ця книжка в ритмі дихання — про них. Кожна історія — як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими.

В оформленні обкладинки використано фото Катерини Калитко

Характеристики
Автор
Катерина Калитко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
ISBN
978-617-679-267-3
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література
Рецензії
  •  
    100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Різні історії, об’єднані містичною землею загублених… Але окрім цього абсолютно розрізнені в часі, просторі та й дійсності загалом. Деякі трохи фентезійні, інші реальні, тут і зараз, поруч. Чіпляють. Якщо чесно, то значно краще того, що я очікувала. Приємно, коли автори так дивують!
  •  
    Для тих, хто боїться і хто шукає 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цієї книги я трохи побоювалась у свій час. Я знала, що "Земля загублених" Катерини Калитко буде чимось прекрасним і страшним одночасно. Але ці казки-оповідки про смерть лякали і манили до себе з книжкової полиці.

    Дійсно, у 2017 році цей твір (романом не назвеш, бо не той формат, для повісті занадто багато місць та героїв, а "збірка" звучить для цього витвору занадто слабко) вразив і читачів, і літературознавців, і критиків. Усі читали Калитко. Я дійшла до неї у 2018, а осягнути сповна змогла зараз, коли проковтнула "Землю..." за два дні.

    Чим "Земля загублених" така особлива? Окрім того, звісно, як прекрасно і просто вона написана. Тим, що ці "маленькі страшні казки" дуже схожі на оповідки, які переказують за сімейним столом, коли збираються чотири покоління, а то й п'ять. Ці оповідки тебе заворожуть, ти слухаєш їх мовчки і уважно, тобі моторошно і тривожно, хоч і хочеться пхикнути і сказати "та що за побрехенькі, хто в це вірить взагалі". Але ти беззаперечно віриш і в ікону чорношкірої Мадонни, яка замироточила, і в мовчазну красуню, яка втопилась і забирає собі щороку лише одного мерця, і у самотнього хлопця, який прийняв пологи на високій горі, і у столітню жінку, яка вагітна близнюками. А ще ця щира, віддана і особлива любов, яка мабуть існує тільки в Землі Загублених. І смерть, після якої людина не зникає, а отримує нові обов'язки і вміння.

    Ти віриш Калитко і якось заспокоюєшся, віриш у дива, віриш у смерть, живеш собі далі, укладаєш мирну угоду з навколишнім ландшафтом. Просто почитайте і ви все зрозумієте, навіть відчуєте.
Купити - Земля загублених
Земля загублених

Звичайна ціна: 48 грн

Спеціальна ціна: 38 грн

Доступні формати для скачування:
 

Рецензії Земля загублених

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Різні історії, об’єднані містичною землею загублених… Але окрім цього абсолютно розрізнені в часі, просторі та й дійсності загалом. Деякі трохи фентезійні, інші реальні, тут і зараз, поруч. Чіпляють. Якщо чесно, то значно краще того, що я очікувала. Приємно, коли автори так дивують!
  •  
    Для тих, хто боїться і хто шукає 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цієї книги я трохи побоювалась у свій час. Я знала, що "Земля загублених" Катерини Калитко буде чимось прекрасним і страшним одночасно. Але ці казки-оповідки про смерть лякали і манили до себе з книжкової полиці.

    Дійсно, у 2017 році цей твір (романом не назвеш, бо не той формат, для повісті занадто багато місць та героїв, а "збірка" звучить для цього витвору занадто слабко) вразив і читачів, і літературознавців, і критиків. Усі читали Калитко. Я дійшла до неї у 2018, а осягнути сповна змогла зараз, коли проковтнула "Землю..." за два дні.

    Чим "Земля загублених" така особлива? Окрім того, звісно, як прекрасно і просто вона написана. Тим, що ці "маленькі страшні казки" дуже схожі на оповідки, які переказують за сімейним столом, коли збираються чотири покоління, а то й п'ять. Ці оповідки тебе заворожуть, ти слухаєш їх мовчки і уважно, тобі моторошно і тривожно, хоч і хочеться пхикнути і сказати "та що за побрехенькі, хто в це вірить взагалі". Але ти беззаперечно віриш і в ікону чорношкірої Мадонни, яка замироточила, і в мовчазну красуню, яка втопилась і забирає собі щороку лише одного мерця, і у самотнього хлопця, який прийняв пологи на високій горі, і у столітню жінку, яка вагітна близнюками. А ще ця щира, віддана і особлива любов, яка мабуть існує тільки в Землі Загублених. І смерть, після якої людина не зникає, а отримує нові обов'язки і вміння.

    Ти віриш Калитко і якось заспокоюєшся, віриш у дива, віриш у смерть, живеш собі далі, укладаєш мирну угоду з навколишнім ландшафтом. Просто почитайте і ви все зрозумієте, навіть відчуєте.
  •  
    Devet priča*
    Книжку придбав через її статус «Книги року BBC» (2017). Раніше про вінницьку поетесу не чув, хоча відзнак та нагород пані Катерині не бракує. Рік виходу може свідчити про рефлексії на тему Донбасу. Можливо це й так. Ймовірно теж, що на авторку певний вплив чинить і факт проживання в Сараєво, який для мене є певним прототипом Донецька, що вже зализує рани. Помітив кілька слів - рідкісних у нашій літературі «балканізмів» типу седмиця. Теж раджу звернути увагу на другу частину назви, а саме на останнє слово (страшного аби не спати наче не було).
    Зі збіркою оригінальних фентезі оповідань варто ознайомитись хоча б для загального кругозору – наскільки широкою стала укрсучліт. Авторка помістила героїв та героїнь оповідань в певні пограничні, межеві середовища, зокрема й географічні (гора-місто, вода-селище). В голові нав’язливо йшло порівняння із неіснуючою перехідною нейтральною зоною між Кримом та Херсонською областю у фільму «Додому» (2019). На це наштовхує і кримське фото на обкладинці… Блукаючі душі потрапляють в зони перехідних станів (любов-лють, самоідентифікація статі, зрада-незрада…). Історичний час тут не настільки важливий. Наприклад, події оповідань «Вода» і «Вітер у порожній очниці», які видаються єдиними у збірці поєднаними спільним сюжетом, можуть мати місце будь-де в Євразії і у будь-якому столітті.
    Вряд чи можна легко прочитати книжечку за одну поїздку в «Інтерсіті». Хіба провести очима. Текст нафаршировано прихованими неоднозначними змістами, за сторінку-дві до завершення оповідання напрошуються одні висновки, після завершення з’являються інші. Не бракує філософії. Плутаєшся де йдеться наратив від першої особи.
    Найбільше сподобалося оповідання з елементами "робінзонівської" утопії «Каштелян».

    * (босн.) Дев'ять оповідань
  •  
    Книга, що лякає і чарує
    «Землю загублених» Катерини Калитко я хотіла прочитати вже давно. Книга отримала кілька літературних премій, а відгуки про неї лише хороші. Після прочитання я розумію, що всі позитивні відгуки про цю роботу – цілком заслужені. Вже з першою сторінки читач потрапляє у зовсім інший світ. Спробувати здогадатись, де саме та в який час відбуваються описувані письменницею події – це лише шкодити собі. В цю оповідь просто варто зануритись, не шукаючи жодних вказівників, і наприкінці подивитись, куди вона тебе принесе.

    Ця книга – це збірка оповідань, і деякі з них пов’язані між собою. Одні явно, інші – не настільки, і лише дуже уважний читач зможе вловити це. «Земля загублених» - це книга, яку могла написати лише українська письменниця (так-так, саме письменниця). Є в цій оповіді щось і від Софії Андрухович, і від Тані Малярчук. Водночас це цілком окрема, самостійна книга, яка не повторює жоден інший твір, а лише продовжує традицію. Читати «Землю загублених» треба уважно, інакше можна упустити смисли, які вклала туди авторка.
  •  
    Цікава, але...
    Назва книжки була не те щоб багатообіцяючою, але наштовхувала на думку, що у ній будуть певні моменти, важливі й трагічні для усієї країни. Лише прочитавши до кінця, раптом усвідомила, що єдине, що в цій книжці було страшного – це те, що вона ніяк уперто не бажала добігати кінця. А сил витримати безпросвітну печальку, якою всіяна книга –ще треба постаратися. Хоча щоб сказати, що страшно, то ні.
    Швидше у мене до авторки залишилися десятки питань. Наприклад, у першому оповіданні вона описує, що дівчинка, яку вдочерили і ростили як сина, коли на їхню землю нападає загарбник, віддається загарбнику. Ці дії мені зовсім не зрозумілі. Ні дії батьків (по-перше, рано чи пізно оприявниться стать їхньої дитини, по-друге, якою ж ненавистю треба палати до своєї землі, щоб віддати на поталу чужинцям). Та цікавішим є продовження цієї історії в третьому оповіданні, де розповідається про Латіфа – хлопця, з яким злигалася Лале у першому оповіданні. Він мав друга, у нього закоханого, і згодом привіз Лале з війни, але нікому не сказав, що це дівчина, представивши її як свого зброєносця. Врешті з часом через неї виникають у війську скандали, і цей друг вирішує, що зробить усім краще, якщо уб’є призвідця їхніх чвар. Як на мене, ці два оповідання яскраво розкривають два моменти: 1) Видавати когось за того, ким він не є, ні до чого хорошого не призводить (Лале хлопчик в сім’ї, Лале-зброєносець у їхньому війську); 2) зображені персонажі – яскравий приклад твору, коли жертви є, а пожаліти і немає кого. Перш за все тому, що там і не розкрито, ким саме був Латіф. А то була б можливість ненавидіти його військо. Але безіменних просто лінь жаліти. Названих батьків Лале не шкода – надто вони позбиткувалися над нею. Дурника, який був закоханий у Латіфа? Ну, так на те він і дурний. Хм.
    Найбільше сподобалося оповідання «Лалібела». По-перше, цікаво було дізнатися про ікону чорної Богоматері, тобто я знала, що в тій же Ефіопії християнство, але ніколи не задумувалася про їхні ікони. Тому було дуже цікаво прочитати про те, як до неї поставилися в українському храмі.
    Катерина Калитко дуже гарно пише, її письмо густе й наповнене. Однак подекуди чогось не вистачає. Можливо, власне, завершеності. Здається, у текстах елементарно не вистачає крапок.
 
Характеристики Земля загублених
Автор
Катерина Калитко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2017
ISBN
978-617-679-267-3
Тип
Електронна
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література