Одна з жагливих проблем сьогодення, пияцтво, виявляється була актуальною і в часи Джека Лондона. Лондон сам досить часто зловживав, і тому зміг описати весь процес розкладання так би мовити зсередини. На перший погляд нам здається, шо це нас не стосується, і нам не потрібно читати цю книгу. Проте ця книга змушує замислитися про ставлення до алкоголю в нашому суспільстві і навіть про своє ставлення до нього. Звичайно всі ми знаємо про шкідливість алкоголю, його вплив на здоров’я та людські долі. Про його руйнівну силу на всіх можливих рівнях: фізичному, моральному, психологічному. Проте талант написання книги ще раз підтверджує майстерність Лондона, і завдяки цьому ти не відкладаєш книгу вбік, а продовжуєш її читати. Автор описує трагедію людини, розумної, сильної, яка проте не змогла не піддатися спокусі. На жаль це приклад не поодинокий та не винятковий, а швидше закономірний, і є узагальненим прикладом трагедії багатьох доль. Лейтмотивом книги є питання заборони та обмеження споживання алкоголю, де та як знайти ту золоту середину, яка дозволить не зірватися у прірву та не загубити людське життя.