Вкотре захоплююсь письменниками минулого за те, як майстерно вони писали такі великі історіі. Замок капелюшника— це трагічна історія, тут мало є про щастя, віру чи надію. Іі не слід читати для життєствердних відчуттів. Але попри це захоплює майстерність автора. Промальовані персонажі, стільки деталей, які доповнюють портрети героів— дїї, слова, реакціі. На мене книга не справила гнітючого враження, скоріше задумливий меланхолійний настрій, роздуми про повороти життя, про відповідальність за свої вчинки та просто про реальність минувших часів Щось можна перенести і на сьогодення, адже час іде, а людські гріхи такі як тщеславність та марнославство нікуди не діваються, а навпаки продовжують керувати людьми

Обожнюю всі книги Арчибальда Кроніна. Замок капелюшника - особлива любов, читала двічі. Сумна історія родини, в якій батько-диктатор зіпсував життя усім своїм дітям. Психологічний тиран та самовпевнений ідіот. Отримала надзвичайну насолоду від майстра слова. Заздрю всім, хто ще не знайомий з творчістю цього великого письменника.