Коли читаєш вірші Андрія Охрімовича, — час од часу згадуєш то Бодлера з його сутінковими візіями, то Плужника з його навдивовиж природними інтонаціями, ба навіть щонайвищих українських Класиків із їхніми бунтарськими інвективами... Але суть у тому, що Охрімович — абсолютно ориґінальний поет, і ці перегуки — тільки потвердження справжности його талану.
