Це казка в лаштунках стародавніх часів, альтернативної реальності приблизно шістнадцятого століття, про сина графа Горгія, про стосунки з собою і сім'єю. Дивна історія, трохи жорстока, трохи нереальна, десь добра, але безмежно чарівна і захоплива. Про що вона? Ми поринаємо у світ хлопчика Віра, сина графа, не схожого на свого батька. Одного разу граф посперечався зі своїм давнім супротивником, що зможе вполювати небаченого звіра, тому що ніхто не може позмагатися з ним у мисливському вмінні. І він таки полює, і перемагає в протистоянні. Ув'язнює в підвалі залізного вовка - небачене допоки диво! Поки усі бенкетують. Вір спускається в підвал, щоб подивитися на вовка, але бачить, як донька батькового ворога випускає звіра, і зникає. В той момент в підвал спускається граф, і бачить порожню клітку, і хлопчика біля неї. За каноном казки, "добрий" батько виганяє сина з дому, наказуючи завести далеко в ліс і убити. Віру вдається врятуватися від смерті. Завдяки матері, лісу і добрим людям. Водночас, йому належить пізнати світ у юному віці, без прикрас і приховувань. Мене казка вразила. Щиро кажучи, в ній є усе, щоб сподобатися як дитині, так і дорослому читачу: захопливість сюжету, неявна недратуюча мораль, глибина і метафоричність. Про стосунки з батьками, про справедливість, про дружбу, про добро і допомогу. Від усього серця раджу, адже ім'я Оксани Лущевської для мене - це показник беззаперечної якості.