Фінал так фінал. Космотуризм набуває галактичних масштабів, оскільки в сьогоденні стрибки у часі є звичними, а тому майбутнє може стати теперішнім. Артур занурюється в неймовірно цікаву і всепоглинаючу роботу... кулінара. Після аварійного приземлення в альтернативній реальності він зрештою знайшов своє покликання. Дент неперевершено готує рідкісну страву - бутеброди. Тільки профі може витворити ідеальну гармонію усіх складників. Але у розмірене життя раптом вривається минуле в образі прекрасної Трілліан з не менш прекрасною донечкою-підлітком, яка у шоці від татуся, перенасичена зайнятістю матінки й постійними пересуваннями у часі. Певно, зближення двох рідних людей, які познайомились через стільки років, є родзинкою книжки. Батьками не народжуються, ними вчаться бути, пізнаючи свою дитину... Власне пані журналісток виявляється аж дві. Тут вже голова йде обертом і в Артура, і в Рендом. Крім того, все це в прямому етері. Чим закінчиться? Без паніки. Реальність може бути помилкою...

Путівник для космотуристів може й потребував пояснення, продовження чи бодай якогось спростування, бо стільки тих безглуздь у ньому - особливо тупий Зафод - але п'ять книжок пережовувати і не спромогтися на щось таке що ковтати не хочеться це вже трохи занадто. Дуже сподівався, що принаймні в кінці автор не гратиме на нервах... вірніше не так, грати на нервах він буде, але кінець буде якийсь такий схожий на розв'язку. А тут кінець виявився просто повним кінцем... і все. Якось все так абсурдно збиралося в один пучок, щоб потім ще абсурдніше все скінчити. Насправді мені не сподобався результат, але читати було цікаво до передостанніх сторінок. Може такий період що принаймні час від часу треба споживати різноманітні нісенітниці, бо чогось дуже нудно (давно не бачив цікавих фільмів, добре хоч книжки є і вистачає їх на трішки довше ніж на 2 години), вибрики англійських фантастів для цього добре підходять, та й будь яка фантастика теж. Артур Дент сподобався і дуже хотілося щоб у нього все вийшло, але видно здоровому глузду не судилося бути щасливим у світі Путівника, з ним тільки трохи побавилися, а перемогла як завжди бюрократія вогонів.

Дуже заплутана, але цікава книга. Багато іронії, сатири та високоякісного гумору. Тонкий та влучний опис радував на кожній сторінці. Історії про батьківство, вхід у доросле життя та гумор життя - це завжди актуально для читача, як на мій погляд. Я була також захоплена стилем написання з точки зору переходу від однієї думки до іншої. Автор, звичайно, майстер, але я не думала, що книга мені так сподобається. Автор дуже старанно використовує різні моделі оповідання, що робить книгу "Загалом безпечна" дуже живою. Саме в цій книзі видно, як подекуди не так важливо, що пише і думає автор, як те, як це все подається читачеві. Інші книги автора я читала, але першу книгу, яку б я радила для ознайомлення - це, звичайно, буде "Загалом безпечна". Вона ідеально зберігає баланс всіх необхідних критеріїв для книги вищого гатунку. До речі, книги також дуже гарно передає атмосферу літератури Англії, Австралії, Нової Зеландії. Є такий особливий шарм в ній. Шлях до серця читача Дуглас Адамс знає. Це точно. Найвищий бал книзі!!