П'ята завершальна частина, неймовірно-просторово-закручених пригод головних героїв книги мене не розчарувала. Якщо попередня четверта книга трішки міняла курс на всесвітні відповіді і романтичні пригоди, що теж мають своє місце, то в останній книзі знову повертаємося до дивних пригод. Знову таких же мега-фантастичних і нереальних, але описаних і пояснених автором так, що здаються логічними і нормальними, якби високо не здіймався би градус абсурдності. На мою особисту думку, саме перша і остання книги виявилися самим пропрацьованими і цікавими частинами. Теоретично, можна читати навіть лише цю останню книгу без попередніх, адже герої завжди кудись рухаються і кожна книга лише і наповнена новими пригодами і речами. З іншого боку відчувається, якщо читати всі книги, що пройшли персонажі за минулі частини і чому вони такі вже вимотані цими карколомно-просторовими пригодами. В кінці описано в алфавітному порядку персонажі\речі з усіх книг. Дещо є переписом відомого, а дещо нове і навіть чому така кінцівка в книзі, тому варто прочитати.

Здавалося б, у житті Артура настав лад, і хеппі енд уже близько, але… Всесвіт на те й Всесвіт, щоб мати в запасі жменьку сюрпризів (і не факт, що приємних). Навіть новий Путівник, на відміну від старого, вже не радить «Не турбуватися», а якраз зовсім навпаки. Ідеальна пара Артура, споріднена його душа, раптово втрачена. Натомість він отримав нове місце проживання, нову професію (як же все-таки корисно вміти робити сандвічі….), і навіть дочку – підлітка. До цього останнього подарунку долі Артур виявився абсолютно не готовим. Форд Префект отримав власне пекло у формі нової версії Путівника. А огидні вогани отримали нагоду довести до логічного завершення справу, з якої почалася довга заплутана історія улюблених героїв. І ось все (герої, події, зірки) зійшлося на багатостраждальній Землі, нехай і, вірогідно, на іншовимірній Землі. Чи вдасться Артуру врятувати рідну планету, що є переважно безпечною, як свідчить Путівник, від воганів цього разу? Кожна історія, якою б довгою й заплутаною вона не була, має завершитися. Історію з Путівником для космотуристів Дуглас Адамс завершив із властивим йому специфічним англійським гумором, що полюбився масі глядачів/читачів/слухачів.