Творчість Сергія Плохія мені подобається, і чомусь я схильний вважати його письменником, а не науковцем, через дуже гарний стиль написання історичних книг, від яких отримуєш суцільне задоволення, а не лише нудні цифри та факти. Книга "Забуті покидьки східного фронту" розповідає про невідому або точніше маловідому широкому загалу історію Другої світової війни. Зокрема про співпрацю Радянського Союзу та Сполучених Штатів Америки у військово-повітряній сфері, а саме в спільних операціях з бомбардування Німеччини. Для мене було великою дивною те, що на території України розташовувалися аеродроми, які використовувалися як бази для бомбардувальників США. Також на наших землях був постійно присутній військовий контингент американців, які обслуговували аеродроми та літаки. Для мене цікаво було прочитати різницю, те, яка різниця була між радянськими та американськими військовими: зокрема матеріальне забезпечення, можливість вільно висловлювати свої політичні погляди, вільно спілкуватися зі своїм військовим керівництвом тощо. Не сподобалися окремі моменти книги, що стосуються вживання певних слів, які ріжуть вухо, наприклад: "радянці", "небеса" замість небо, "трапилася" замість почалося. Таке враження, що переклад робив представник діаспори. Проте гіршою від того книга не стала. Традиційно для книг американський авторів є багато подяк усім причетним до її видання.