Два часових простори і безліч сюжетних ліній замоталися у великий клубок. Для того, щоб відповісти на питання, що виникло в сьогоденні, Уляна і Степан мають з'ясувати хід подій минулого. В усьому іншому їхнє життя цілком сучасне, переплетене з перипетіями української політики, традицій, побуту, навіть із діалектизмами і сленгом… Середина ХХ століття. Гострі питання національної самовизначеності. Совєтські порядки. Війна, де все неоднозначно, тому що виступають колючі моменти, коли радянські солдати йшли в атаку, щоб у спину їм не вистрелили "свої". Коли наступає розчарування у тих, хто чекав від німців визволення. Коли чвари з'їдають зсередини повстанські угрупування. А українці починають стріляти в українців… В такому котлі губляться долі трьох різних чоловіків з однаковим іменем. І це найголовніша ниточка, яка тримає читача до останньої сторінки роману. Сюжетне полотно добре передає атмосферу, в якій жили люди кілька десятиліть тому. Для сучасників воно може здатися набагато цікавішим, ніж описи сучасності. Втім, одне без одного вони не були б цілісною історією від братів Капранових.

Кілька років тому прочитав книгу Капранових "Щоденник моєї секретарки", яка справила досить позитивне враження. Зараз до рук потрапив роман "Забудь-річка", яку видавці позиціонують як своєрідну дилогію з попереднім романом. Хоча, як на мене, дилогією ці два твори можна назвати з великою натяжкою. Так, є спільні герої (але не головні), а ще в перший закінчується Євромайданом, а другий - Революцією Гідності (таким чином забезпечується тяглість історії). Але повернемося до "Забудь-річки". Зав'язка здається доволі банальною: молода юристка Уляна повертається від матері з Очакова до Києва, де живе і працює, та пробиває одразу два колеса. Але світ не без добрих людей. Допомогти зупиняється незнайомець, який, прощаючись, називає своє ім'я: Степан Шагута. А бабуся розповідала, що саме під цим іменем зник дід Уляни. Між героями виникає кохання і далі вони вже спільно намагаються розв'язати таємницю. Інший часовий пласт роману - Друга світова війна. Три товариші: Святослав Ліщинський, Павло Соколенко та Степан Шагута в силу різних обставин називаються іменем останнього (усі секрети розкривати не буду, але автори - майстри несподіваних ситуацій та інтриг) і потрапляють до різних армій: Ліщинський спочатку до табору в Сибіру, а потім до Червоної армії; Соколенко примусово мобілізований німцями і через деякий час пише рапорт до дивізії "СС Галичина", а Шагута тікає до лісу і вступає до лав УПА. Чи дізнається Шагута нашого часу, хто з них був його батьком? Для цього треба прочитати книгу до кінця. Загалом варто відзначити вміння авторів творити характери (більше навіть другорядні) та змальовувати ситуації. Зі сторінок постає Україна минула і Україна сучасна, яка часто змальовується з гумором та іронією. Сюжет ніби і напружений, але не той, що жене вперед, коли головне - чим усе закінчиться? Тут насолоду отримуєш загалом від розгортання подій та окремих ситуацій. Щодо ідейного змісту, то дійсно стає дуже сумно, що в радянські часи батьки нічого не могли розповідати своїм дітям і внукам про минуле, аби уберегти їх від неприємностей чи навіть таборів. А тому і пролягає між поколіннями Забудь-річка.

"У дохристиянські часи люди вірили, що між світом живих і світом мертвих протікає Забудь-річка, і коли через неї перелітає душа, одразу забуває все, що було по той бік. Так от, комуністи взялися копати таку річку в реальності. Річку, яка розділила дітей та батьків. Розірвала спадковість. Забудь-річку вирито у кожній родині, поперек людської пам'яті. Пам'яті поколінь."... Багатогранна і неймовірно цікава книга Братів Капранових переносить нас у довоєнний час, коли волею випадку троє друзів потрапляють на Другу світову війну під одним і тим же іменем - Степан Шатуга. А вже у сучасному світі їхні нащадки знову ж таки, немов за помахом чарівної палички зустрічаються, закохуються і починають розкопувати оцей неймовірний клубочок історії, тісно переплетений чи не з кожним українцем. Адже радянська влада як могла, намагалася стерти будь-які прояви національної свідомості та пам'ять роду. Але це їм мало вдалося. Комсомолець, який воює у дивізії Галичина, син офіцера УНР опиняється в Червоній армії, а польський жовнір - в УПА. Як все це відбувалося і що сталося з ними дальше - краще читати у книзі, адже письменники постаралися на славу. Неспроста ця книга попала в довгий, а згодом і короткий список літературної премії Книга року BBC-2016.