Зачипає книга з перших сторінок! Доволі насичено, без зайвого. Читається легко.

Розпочала читати і не змогла зупинитись, тому прочитала за 1 вечір книгу. Варто розуміти, що книга написана у художньому стилі, але це не завадило зрозуміти суть. Дуже хотілося б щоб кожен українець читав подібну літературу та продовжував справу таких як Стус, а саме: любити свою землю, вивчати українську мову та літературу та не піддаватись на провокації про «руській мір» І головне, ця книга показує, як важливо не зрадити собі, тому, у що ти віриш. Це дуже потужний знак для майбутніх поколінь, нагадування про те, через що проходили наші люди, щоб просто зараз мати право гуляти українськими містами та розмовляти українською мовою.

Сьогодні, коли вже з'явилася книга "Справа Стуса", я сподіваюся, надто вибагливі критики припинять звинувачувати книгу "Заборонений" в недостатній правдивості, адже книга заявлена авторами як "художня історія" перш за все, і тому мене не засмутила Віра Холод, від якої, як потім я дізналася з рецензій, дуже підгоріло у багатьох людей. Ця історія захопила мене так, що я прочитала її перед сном усю повністю, не маючи змоги відірватися. Можливо, це заслуга саме кінематографічності сюжету. Я ще за часів популярності Дена Брауна зрозуміла, що не люблю такі наче кадровані, сценарійні, надто динамічні сюжети, адже особисто мене вони залишають більше спустошеною наприкінці, наче після якогось пустого одноразового кіно, але із "Забороненим" все було зовсім інакше - вже три місяці після прочитання я не припиняю подумками повертатися до книги і до того, як, наприклад, змальовані любовні стосунки Стуса та його любов до рідної мови, а також як вдало підібрані вірші, що доповнюють події і заставляють переживати неймовірні почуття.