Усім, кому подобається гумор Роальда Дала чи Джеремі Стронґа, рекомендовано! Ці вірші - кошлаті, плямисті, стрибучі. Від них не засинають, а вибігають надвір наввипередки з паперовими літачками. Або варять спагеті (на сотій сторінці написано, що трапиться, якщо зварити забагато). Або забивають цвяхи молотком (обережно, бо буде, як на сто двадцятій.) Або заліплюються пластиром (ай). І це все одно краще, ніж змарнувати життя за поїданням кита тому, що ти колись затявся це зробити. Абсолютно нешкільна, весела книжка про дітей, які щось хочуть робити і роблять - часто не до ладу чи з ніг до голови, але ніхто з них не нудьгує. А хтось із них відмовляється іти "із міста Гамельн" і потім шкодує про це - як і багато дорослих. А дорослі там теж є - власник диво-бороди, яка "сягає долу, прикривши все, що голе", і буркотун, і тато, який поліз перевірити голодних монстрів під ліжком. Монстрів поки можна більше не боятися. Окремо хочеться відзначити грайливість перекладачів. Дякуємо Зоряні Лісевич за "бронешкірого супермена", Галині Ільницькій за "слон геть ослонів", Тарасу В*єнцу за "гавриків-бронтозавриків", Галині Михайловській за "жовтеньку чепуруху" і Володимирові Чернишенку за "Гидезносмордого Какогриля"!