Війноборець -це історія про двох сестер, яких готувала абсолютно до різних ролей. Вівенна була народжена і вихована, щоб стати жінкою короля-бога, особи яку в її народі презирали і ненавидили. А Сірі була наймолодшою сестрою, на яку ніхто не звертав уваги. Проте, коли настав час виконувати свої домовленості король не зміг віддати за короля-бога на свою найдорожчу старшу доню, натомість він пожертвував Сірі. При цьому Вівенна втратила сенс власного життя, тому що вона все життя готувалася саме до цього моменту. З її рішенні все змінити, врятувати сестру, пожертвувавши собою, і розпочинається ця дивовижна книга, де фігуруватимуть відроджені боги, неживі предмети, які можна оживити, а також вельми цікавий чорний меч.

Неймовірна книга, просто неймовірна. Якщо конкретніше, то це: - чудовий зразок нового фентезі. Під «новим» я маю на увазі таке, що відійшло від канонів толкієнівських ельфів, гномів, орків і чарівників, які читають заклинання, сила яких безпосередньо залежить від бажання автора і складності ситуації. Якщо ви хочете чогось нового, відмінного від класики, вам сюди; - окремих плюсів заслуговує оригінальна система магії. Дихання і колір — ось основні її складові, і діє вона за строго визначеними критеріями, які виключають «роялі в кущах»; - персонажі оригінальні і колоритні. Не всі персонажі однаково цікаві протягом усієї книги, але з часом буде неможливо вибрати, про якого з них ти хотів би читати більше, вони всі стають не те, що цікавими, а улюбленими. Окремо відзначу Гімну Світла — цей персонаж підкорив мене з самого початку і не розчарував жодного разу протягом усієї книги); - цікавий сюжет, проста мова, цікаві загадки (які автор не забуває нам розкривати, але в строго виміряних кількостях і тільки в той момент, який він вважає найбільш вдалим), несподівані повороти, грамотно побудовані діалоги; - для тих, хто вже знайомий з Космером хоч якось і кого цікавить його будова і таємниці, роман також буде цікавий, бо розширює знання про нього відразу в декількох напрямках. Тим, хто читав «Слова променистого ордену» і «Присяжник», та й тим, хто буде читати після цього роману, варто звернути особливу увагу на таємничого Вашера і розумний чорний меч, який прагне знищити зло, а також на Вівенну. До речі, події на Налтісі відбуваються раніше в космерівському часі, ніж події на Рошарі. Єдиним мінусом можна відзначити недостатнє розкриття світу. Але сам Сандерсон зізнавався, що йому легше вибрати окреме місце дії і описувати події, що відбуваються там, це у нього виходить краще, на відміну від Джордана Роберта, читаючи твори якого ти прямо-таки бачиш весь світ очима героїв, дійсно спиш в тавернах, знайомишся з новими культурами, переносишся в прекрасні міста і палаци. Ні, місце дії описано досить добре... Але хотілося б більше дізнатися про Налтіс, щоб він був ширшим, ніж лише одне місто (ну два, якщо брати до уваги батьківщину принцес). Отже, перед нами зразок дійсно цікавого, якісного фентезі, яке ОДНОЗНАЧНО ПОТРІБНО ЧИТАТИ! Тому, оцінка — 10 з 10. Рекомендація до прочитання ДУЖЕ ВИСОКА!

Книга топ, рекомендую. Особливо поціновувачам одного балакучого меча....