Одна з небагатьох, написаних про війну книг, що підкуповує дивною сумішшю юнацької наївності та жорсткого реалізму. На відміну від багатьох інших описів фронтового життя, «Вовче» не є компіляцією фейсбучних одкровень блогера, не є хронікою зі щоденника і не є набором цікавих, але не пов’язаних між собою епізодів. Книга має цілісний і завершений сюжет з головними героями в класичному літературному жанрі, але при цьому аж ніяк не складається враження, що читаємо повністю художня вигадка. І дійсно, Костянтин Чабала реальна людина і ветеран, численні діалоги твору читаються легко і природно. Треба віддати належне, що автор не опустився до того, чомусь зараз модного, ступеню життєвої правдивості, коли, заради передачі атмосфери, військові, не соромлячись, матюкаються на паперових сторінках, а їх мова це змішаний суржик. Тому, книгу ви сміливо можете читати на ніч дитині, замість якоїсь набридлої казки. Не знаю, чи буде продовження, але дуже сподіваюсь, що автор оцінить свій письменницький талант і колись ми побачимо інші його твори. Бо, насправді, «Вовче» занадто коротке, щоб отак все і завершилось.